фото: https://day.kyiv.ua/uk/article/tema-dnya-podrobyci...


Внутрішня політика

Праймеріз як неминуча безальтернативність

Серед 7 найбільш рейтингових кандидатів в президенти України лише двох можна вважати новими політикам (Вакарчука та Зеленського). І ті не факт, що взагалі збираються кудись йти і не факт, що за ними не стоять старі олігархи як Пінчук чи Коломойський. Усі інші є старими політиками.

Як так стається? 84% не задоволені тим, куди рухається країна. Майже 70% хоче нових лідерів. Рівні недовіри до чинних політиків зашкалюють. Але чому тоді українці не шукають нових лідерів? По-перше, бо нові лідери насправді не довели, що вони дійсно є опозиційними політиками. Одні ховались у своїх «мурах» через страх репресій, інші намагались про щось домовитись з провладними мародерами чи продатись мародерам, треті просто імпотентили. Опозиційні партії структурно слабкі, переживають ідеологічну інфляцію та не готові на відвертий похід проти олігархічного та корумпованого режиму. По-друге, нещодавній глибокий зріз Ірини Бекешкіної показав неприємне для нас явище: надія є головною емоцією українців. Це означає, що українці сидять і чекають чогось. Що прийде Месія, що прийде Американський дядько Сем, що прийде якась невідома глобальна хвиля. Тільки не вони самі. Патерналізм.

Що з тим усім робити? Опозиційні партії між собою не домовляться. То вже очевидно і тим вони усі довели, що політично короткозорі і амбіції приватні грають у них сильніше, ніж державні інтереси. З іншої сторони домовлятись про кандидатуру Тимошенко чи когось з старих політиків – то теж не діло для більш молодих сил. Зараз усі гучно говорять про президентські праймеріз у опозиційному таборі. Хороший інструмент, який складно провести. Якщо у праймеріз візьмуть старі політики, то є шанс, що так вони себе легітимізують. Якщо праймеріз стануть обмеженим батлом малих партій, то шанси на високу підтримку такого кандидата не буде з огляду на те як мислять сьогодні виборці і як ведуть себе політики усіх мастей. Громадські середовища, що могли б делегувати цікавих людей до президентських праймеріз так само розколоті і не здатні спільно обговорити та висунути відповідних кандидатів. Шанси на те, що праймеріз будуть успішними за результатом мізерні. Але праймеріз треба проводити, бо в нас просто нема іншого виходу будувати процес відкрито. Це банально краще, аніж нічого не робити і смиренно чекати поразки.

Чи потрібно змінювати Конституцію України?

Напередодні Дня Конституції поговорили у студії Телеканал НТА з Oleg Galiv про Конституцію України, її переваги та недоліки, а також актуальність внесення до неї змін, особливо в умовах війни.

Якщо коротко, то мені видається, що наша Конституція одна з найкращих у Європі. Головна проблема - що її не виконують. У ній є низка негарантованих на практиці прав людей, зокрема, медичних, освітніх, земельних та екологічних. Від Кучми і до Порошенка усі порушували Конституцію взводж і впоперек. Це підривало довіру до Основного закону. Чого тільки вартує її гвалтування Януковичем у 2010 році, те що творить з нею останні роки Порошенко. Ігноруючи норми щодо строків підписання законів, ініціюючи антиконституційні закони.

Довіру до Конституції підривають також інші закони. Відсутність окремих конституційних законів (про імпічмент) чи наявність непрацюючих (про референдум). А також прийняття законів, що суперечать Конституції, до прикладу, закон про Національну комісію з тарифів, про відновлення державного суверенітету, про ДБР, про державну службу в частині призначення голів ОДА / РДА.

Щодо проблем чинної Конституції, то варто відзначити дуалізм влади, що, перш за все, виявляється у надмірних повноваженнях президентам країни, який у результаті узурпує владу. Змін потребує розділ в частині вдосконалення територіального устрою, розподілу повноважень на місцевому рівні. Поруч з тим, зміни до Конституції не є панацеєю. Яскравий тому приклад Конституція США, що зазнала 26 змін за понад 200 що нічим не завадило США ути провідною та сучасною державою. Яскравий тому приклад з Трампом, що не зміг нічого вдіяти з незалежними американськими інститутами влади.

Загалом зміни до Конституції педалюються напередодні виборів. Тому і актуалізується тематика Суспільного договору. Тимошенко хоче залучитись підтримкою Яценюка / Авакова, а також олігархів щодо обрання президента у парламенті. Чергові конституційні ігри у яких знову програватиме головне джерело влади, народ.

Злочинна змова навколо автогазу

Антимонопольний комітет як і рушниця, що висить на стіні, теж дуже рідко, але стріляє. Нарешті вони на мить відволіклись від захисту кондитерського бізнесу Порошенка і покривання усіх олігархічних та природних монополій. Що вони встигли за цю мить? Встановити, що синхронне підвищення цін на автогаз у серпні 2017 року, було змовою 16 компаній. За що їх оштрафовано на 41 мільйон гривень.

А як щодо збитків людей через ці змови і повільну реакцію антимонопольників? Хто і коли нам почне вже нарешті збитки компенсовувати? Чи постійні змови щодо цін на пальне та інші стратегічні продукти – це лише наші проблеми?

Ліквідація розслідування злочинів проти Майдану

ПостМайданні генеральні прокурори не мали бажання розслідувати злочини проти Революції Гідності. Але Луценко вирішив найбільше прислужитись тим, хто не хоче, щоб правда стала відомою (а вони є серед попереднього і чинного режиму). Прокурор без юридичної освіти знайшов прекрасний спосіб згорнути розслідування справ Майдану - це реорганізувати (читати як "ліквідувати") Департамент Горбатюка, що вів ці справи. Так для усунення незручного підлеглого, а також ручного контролю щодо важливих справ (Манафорта, керівництва Поліції та СБУ) в жертву віддається пам'ять усього Майдану. І це зовсім не дивує після оголошення перших підозр активістам Майдану.

Сокира над головою люстрації

Закон про люстрацію мав закрити шлях до влади політикам режиму Януковича. Але в нього були закладені «лазівки» через які Порошенко своїми указами, суди та інші органи витягнули ригів з минулого в сучасну українську політику та владу. Риги сидять у парламенті, володіють ЗМІ, отримують державні нагороди та посади. Але їм усім мало того, що закон не спрацював.

Депутат від БПП Паламарчук вніс законопроектом згідно з яким передбачається звільнення від люстрації колишніх агентів КДБ та ГРУ. Одним помахом свого негідного підпису цей депутат хоче легалізувати присутніх радянських аморалів та прислужників. Ми знаємо, що багато з них сидять на найвищих державних посадах і заслуговують бути викинутими з своїх крісел. На жаль, замість відкриття усіх архівів та тотальної люстрації ми отримуємо зворотнє.

E-Land як принцип нового державного управління

Найкращий спосіб завершити навчання на серйозній програмі Good Governance Модуль 3 від School of Public Management UCU – це продемонструвати здобуті вміння. Так і зробила наша група у складі Марта Панькевич, Aleksandra Khamulenko, Uliana Fedorovych, Ira Mokrytska, Світлана Калайдова, Olha Nimko взявшись за складну бюрократичну, непрозору і корупційну тематику, а саме розпорядження державними землями. Мав честь наш спільний проект презентувати і в процесі «розійшовся» не на жарт.

Узагальнено та поетично нами було запропонована інноваційна електронна система E-Land, що робить надання державних земель якісним сервісом. Єдиний і інформаційно повний портал / кадастр + єдина сервісна система щодо подання земельних заявок та отримання на них відповідей не виходячи з власного дому. Логіка «держави у смартфоні» та е-врядування має бути лейтмотивом ледь не більшості загальнодержавних та місцевих реформ. Як і потреба радикальної зміни управління процесами, надання послуг та постання природи держави як сервісу.

Результат економічних реформ Порошенка та Гройсмана

60% збідніли за останні 6 місяців. За останні півроку економічне становище родин: дещо погіршилось 36%, дуже погіршилось 24%, не змінилося 30%, покращення відбулось у 10%.

Враховуючи, що ціни, тарифи є головними персональними проблемами людей згідно опитувань, а 50% роблять свій вибір на основі економічних ініціатив політиків, то перспективи влади плачевні. Хіба включать станок і будуть вбивати країну популізмом і гречко-виплатами.

Приватизація в теперішніх умовах загрожує національній безпеці України

Як інструмент вона ефективна, якщо проводиться прозоро. Але лише нещодавно у парламенті ухвалили закон за яким приватизувати державні підприємства країни зможуть що корупціонери, що представники російського агресора. Тому пропозиція РНБО про приватизацію оборонних підприємств для мене звучить дико в цих умовах. Хочемо передати контроль над обороною агресору в умовах війни з ним же? Це що така завуальована капітуляція перед Путіним?

Обовязкові велодоріжки, необов’язкові дороги

Велодоріжки стали обов'язковими під час будівництва та реконструкції доріг. Рішення Мінрегіону.

Питання: Коли стане обов'язковим будування доріг, а не сумнівної сутності, що розповзається за одну зиму?


Зовнішня політика

Оновлення загрози «великої угоди» щодо України

Поки США та ЄС бавились "українським питанням" як "геополітичним тенісним мячиком" ми знову опинились перед загрозою "великої угоди" щодо України.

Спочатку гостру позицію щодо агресії Путіна займають США, а примирницьку до РФ займає Європа. Особливо це було видно по ситуації з "Північним потоком-2".

Останніми днями більш гостро щодо РФ включилась Європа. ЄС продовжив антиросійські санкції, закликав Росію прийняти відповідальність щодо MH17, країни Балтії підписали угоди проти російської енергетичної залежності, Литва розширила санкційний "список Магнітського" на причетних до справи Сенцова. Єдина з цього списку вибилась Рада Європи, що намагається повернути делегацію РФ. Ніби-то нарешті позитивні сигнали з ЄС. Але ...

Усе це вирішив негативно компенсувати Трамп. Спочатку він заявив про бажання повернути РФ до G7, натякнув на псевдоросійську приналежність Криму, а тепер готовий 16 липня зустрітись з Путіним під гаслом "Світ має почати жити дружно". Держсекретар США Майк Помпео зробив ще більш песимістичну для нас заяву: "Дональд Трамп розглядає повернення Москви в міжнародне співтовариство як неминуче, і "компроміси" можуть дозволити їй повернутися до клубу промислово розвинених демократій G8, не повертаючи Крим Україні. Президент глибоко переконаний, що участь Росії в цих важливих геостратегічних бесідах неминуча".

Кому маємо за усе це подякувати? Не Трампу і ЄС. А собі. Бо дозволили своєю пасивністю та розрізненістю саботувати економічні, політичні та антикорупційні реформи чинному режиму Порошенка-Авакова. Внаслідок чого наша країна вже майже перестала бути цікавою великому Заходу. За слабких і корумпованих ніхто не збирається боротись.

Перемир’я під час жнив на Донбасі?

З терористами і Путіним? Скільки можна займатись цими пустими балачками, що лише сковують наші ЗСУ? Не пройшло і декількох годин після цих розмов як російський агресор і його окупаційні адміністрації вбили трьох наших Героїв-оборонців Кримського і Мар'їнки. А вони ще думають про миротворців домовитись. Спочатку підписували Мінськ на крові, потім торгували на крові. Що далі? Скільки ще плазувати перед ворогом?

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація