site.ua
oleksandr.vergolyas
Олександр Верголяс
новачок

Кину свої 5 копійок у мовосрач.

Я, до 5 классу взагалі не говорив російською мовою, поки не вступив до російськомовної гімназії (гімназія №153 ім. О.С, Пушкіна), до того моменту тільки розумів однак не говорив та не писав.


Загалом питання двомовності треба розділити на дві великі частини:

1. Тактичний;
2. Стратегічний.

Обидва рівені у свою чергу діляться на
- культурний;
- безпековий;
- науковий.

Якщо великих питань не виникає у культурній площині (за великим рахунком опанувати російську літературу можна і самостійно, незначні відмінності у абетці та гугл дозволяє зрозуміти 99% російської літератури) та у науковій (тут питання можуть виникнути хіба що у термінологічному апараті, як то назви хімічних елементів та процесів або інших напрямках, де не використовуються латина) то найбільше питань та проблем виникає саме на безпековому рівні.

Мова, як інструмент інформаційно-психологічної боротьби є інструментом передачі підготовленої інформації цільовій аудиторії ІПВ. Разом з цим, мова спілкування є вхідним квитком до культурного простору, який формується митцями, які працюють і такому просторі і формують певні образи, штампи, алгоритми поведінки. На мову нанизується термінологічний апарат, позиціювання та образи.

Однак виникають певні нюанси із використанням мови та мовних засобів, якщо мова використовуються фрагментарно або галузево. Так, наприклад, проблема із державною мовою, яку зобовязані використовувати держслужбовці і побутом, коли будь-хто у праві використовувати будь-яку мову. Виникають ситуації, коли приходить російськомовна людина до посадовця і вимагає щоб той звертався до відвідувача російською а посадовець не вправі, якщо місцева влада не прийняла відповідне рішення відповідно до Закону про мовну політику. Хоча службовець може просто забити на це. Однак вс документи на державній мові (якщо не було прийнято рішення про регіональну мову)

Отже лінія взаємодії "громадянин - держустанова".

Наступна ситуація навколо радіо, ТБ та друкованої преси. Якщо на радіо і ТБ ввели квотування (з чого і почався новий мовосрач) то ситуація навколо другованих ЗМІ така, що значну частину ринку займає саме російська мова. Мені достеменно невідомий наклад кожного журналу чи газети з розподілом по мові видання однак достатньо подивитись на газетні розкладки як все стане зрозуміло. Аналогічна сиутація і з книжками.

Друга лінія взаємодії "громадянин - ЗМІ"

Чи врятує ситуацію на ниві інформаційно-психологічної війни повна українізація? Ні. Чому? Бо росія добре навчилась використовувати інші мови дляпропаганди та підривної діяльності. Так, наприклад, у нас є така політична партія, назва якої починається на "Б" а закнічується на "атьківщина", лідерка якої у свій час активно співпрацювала з РФ в тому числі блокувала рішення про визнання РФ агресором у війні проти Грузії. Або наприклад націоналістичний рух ВО Свобода, діяльність якої дивним чином сприяє формуванню дуже цікавої картинки.

З іншого боку, можна бути щирим україномовним мером міста, обласного центру, і розкидувати своє сміття по всій країні або ж бути лідером партії, жодного дня не бути у бізнесі і задекларувати значні матеріальні статки. А можно быть русскоязычным волонтером и дать толчок к реформированию и возрождению армии. С другой стороны можно быть русскоязычным дважды несудимым и легитимным президентом и довести страну до Майдана, тоді як україномовна спільнота боролась проти узурпації влади.

Важливо не те як говорять, важливо що говорять. І що роблять.

Дуже смішно чути слова, мовляв, подивіться на Канаду, Швейцарію та ніші дво- та багатомовні країни! У них все добре!

Хочу зауважити таким розумникам що а ні Англія а ні Франція не будують свої англійські та французкі "міри" і ніяк не вплутуються у справи Канади а Італія ніяк не піднімає питання захисту італомовних громадян Швейцарії. Тому, стратегічно, Україні важливо побудувати монолінгвістичне суспільство або ж витіснити російську на користь, наприклад, англійської, що матиме значно кращі наслідки для держави в цілому.


Якщо говорити про українізацію України то необхідно все робити компелксно та системно.

1. Квотування української мови на радіо, ТБ та друкованих ЗМІ та літератури. У перспективі до 70% української
2. Вивіски українська only
3. Якісний український продукт (на зразок дубляжу та переклад Абабигаламаги)
4. Мінімальний мінімум російських серіалів, фільмів та мультфільмів.
5. Фільми та мультфільми що буди дубльовані для кінотеатрів повинні виходити в такому ж дубляжі і на на ТБ

Все треба робити системо та комплексно а не так-сяк через коліно.


НБ. Ганапольский - мудак.