Йшов коридором офісу, побачив цей слоган і немов струмом вдарило: це ж про нас.

BE SO GOOD THEY CAN'T IGNORE YOU — в цій фразі уся наша євроінтеграція. І вступ до НАТО, теж.

Not just be good or just be. Be so good they can't ignore you. Геополітичний вітер мінливий у добу цифрового суспільства, і лише приголомшливий результат дає гарантію там, де провалюються домовленості в кулуарах.

Але спрешу треба розібратись зі змістом заклику.
Як розуміти оце екзальтоване be so good?
Бути хорошим? Скоріше ні.
Чи бути успішним? Близько але не те.

Подивіться на Туреччину. Вчора німецькі політики захотіли зупинити перемовини про її вступ до ЄС. Сьогодні цілий ряд країн та інституцій вже відповіли що це неможливо, навіть не зважаючи на те що демократію в Анкарі останнім часом і не пахне. Ви думаєте, що причиною такох кроків стале стрімке економічне зростання турків чи їх економічні реформи? Ні, йдеться не про цю банальщину. Просто турки, хай чорти їх несуть, розкішні в тому, як використовують слабкості ЄС та свої обмежені переваги.
Ось це називається be good.

Згадайте про те як Ісландія виграла "тріскові війні" і про те як Фінляндія вистояла перед СРСР, про ненасильницький спротив Ганді і рух Мартіна Лютера Кінга.

Be good - це те що вражає, викликає захоплення. Це не обов'язково те що варто повторювати без спеціальної підготовки, і вже точно це не те що може бути порадою для інших. Просто кожне be good надто унікальне, щоб його повторити. Саме тому, якби Лі Куан Ю мав дати Україні і українцям пораду лише з чотирьох слів, я впевнений, вона б звучала саме так - be so good they can't ignore you. І жодних практичних вказівок.

У англійській вимові оце good перетворюється на протяжне goo-oo-ood. Довге, як наша дорога до асоціації з ЄС. Яка стала, до речі, наслідком одного з наших be good-ів — подій Революції Гідності. Тоді ми дивували, шокували і без перебільшення заворожували. Той спосіб в який ми це робили - такого не побажаєш нікому, та й не могло це тривати довго.

Наступний раз коли Україна заворожувала світ був під час першого року військової агресії Росії. Світ в усі очі спостерігав як на його очах з нуля створюється армія, здатна протистояти (і не треба казати про зіткнення лоб в лоб, так сьогодні, в глобальному світі, вже не воюють) одній з найсильніших військових потуг. Волонтерський рух по зміцненню військових сил, система "Арта" для "богів війни", дрони, тисячі касок і бронежилетів - це було розкішно. І вони не могли ігнорувати це рішучість і цей опір. Зрештою , я переконаний, реакція українського суспільства на війну стала саме тим, що вбило врешті решт "Новоросію".

Але в цій фразі і є частини. So the can't ignore you натякає на те що є бажання залишити щось без уваги. Є ті для кого ми уособлюємо проблему, обов'язок, конфлікт, ризики.
Це те що сьогодні оточує і Україну загалом, і окремих, українців зокрема.

З цим стикаються політики реформатори, чиновники нової хвилі, громадські активісти та підприємці, що виходять на європейські ринки. А відповідь для всіх одна. Єдина фраза яка тягне на національну ідею в сучасній українській реальності.

BE SO GOOD THEY CAN'T IGNORE YOU

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація