У природі все легко рухається з верху в низ. Тому попробуємо розвинути точку сингулярності реформ через реконструкцію президентської вітки влади, використовуючи альтернативне політичне мислення, цілі і завдання. У звязку з хронічною системною суспільно-політичною кризою в деяких українських інтелектуалів уже давно визріває думка про альтернативну модель структури та устрою держави, яка була б оптимальною та вивела нарешті суспільство з кризового стану. І вектор цих логічних зусиль був напрямлений до форми прямої демократії в управлінні та народного капіталізму в господарництві. Тема хороша і мабуть кращої альтернативи для устрою, як держави так і суспільства не знайти, але вона чомусь залишається в площині логіки мислення і не може ніяк перейти у власну практичну, логістичну форму, ніяк не може зрезонувати в свідомості людей та розпочати власне життя; тобто багато хто говорить , пише, обгрунтовує, але нікому не вдається оживити та ніяк не може оживити цілком природній трансформаційний рух. Щоб зрушити цей важливий і на мою думку найоптимальніший для всіх нас суспільно — політичний процес з мертвої точки необхідно сформулювати системну пропозицію реформи для президентської гілки влади та реконструювати її наступним чином, бо тільки чітка державна політика здатна здійснити це зрушення. Як відомо інститут президента має власну структурну вертикаль та чіткі функціональні права і обов'язки, але при тому відсутній здоровий зворотній зв'язок з власним народом та послідуюча віддаленість від нього зі зростаючим непорозуміння в цілому, що в свою чергу породжує системні політичні помилки та ще більшу відірваність влади від власного народу; народ живе собі, а влада собі; різниця тільки в тому, що влада забирає та розприділяє валову частину національного багацтва між власними топовими чиновниками і олігархічними кланами, залишаючи співвласників – громадян України з розбитим коритом.
Але потрібно колись навести порядок та встановити здоровий баланс в хаотичній політичній картині дійсності, який може розпочатись з реконструкції президентської вертикалі до якої ще потрібно добудувати президентську горизонталь у формі «Громадської Магістратури». Тоді Президент утворивши власну горизонтальну вітку з опорним пунктом на громади отримає базову опору та зворотній безпосередній зв'язок з власним народом через уповноважених представників громади; один уповноважений представник на громаду. Громадського уповноваженого представника уповноважує громада та затверджує президент; з кожної громади по одній людині це і буде базова президентська горизонталь з відповідною організаторською структурою Магістратурою в громаді. Натомість така структура, як представник президента в області — Обласна Адміністрація ліквідовується, а типовий представник президента стає ще ближчий до народу, діючи прямо в кожній із громад. При офісі президента має бути заснована громадська Магістратура з навчальним центром з відповідною дисципліною – державне управління, в якому будуть проходити навчання, як кандидати на посаду так і самі уповноважені громадські магістри. Таких магістрів терміном уповноваження на чотири роки має бути по одному з громади. Магістратура утворюється для управління державними процесами на рівні громади та зворотнього зв'язку із затвердженнями відповідних рішень та складається в основі з великого(2400 осіб) та малого(24осіб) президентського магістрату. Магістратура це новий орган влади, який має з'явитись замість обласних адміністрацій та має спільний державно – громадський б'ютжет. Уповноважується громадський магістр на чотири роки та набирає в структуру громадської магістратури спеціалістів по стратегічно необхідних напрямках, основні з яких мають бути; військова оборона, правова охорона, охорона здоров'я, екологічна охорона, розвиток економіки, фінансове забезпечення громади. Всі керівні пости також затверджуються громадою (інструктор базової армії, «шериф», інструктор та керівник цивільного захисту, керівник та консультант економіки громади…) Громадська Магістратура стане тою владною горизонталлю, яка внесе баланс в систему практично за той самий розмір бюджету, який освоюють обласні державні адміністрації, але з набагато кращим прогресивним ефектом.
«Громадська Магістратура повинна включити в себе Центральний Офіс Громади в якому розміщені :
-офіс уповноважених громадян; „громадські магістри“
-офіс територіальної оборони, сил правопорядку та цивільної безпеки.
-офіс економіки та громадської корпорації включаючи фінансову структуру.
Та інші офіси з розрахунку необхідності».
Щоб розвинути стратегема прямої демократії та громадського капіталізму необхідно її сформулювати в спрощену логему, зрозумілу кожному. Розвинути відповідну логіку та логістику мислення (шлях здобуття коштів, їжі та ін). Потрібно вмикати власний національний двигун та переходити з олігархічного типу виробництва до громадського, з охлократії на пряму демократію, прототипом якої був хаотичний Майдан. Олігархи у свій час переслідуючи власні інтереси, своєрідно врятували державу від розпаду в 1999 році встановивши власний економічний режим і динаміку і цей період «дикого капіталізму» пройшли досить швидко в порівнянні з західними країнами, які формувались десятиліттями. Тепер нам потрібно сказати наступне слово та перейти в новий економічний устрій громадського капіталізму, де вже можемо стати першими, якщо розвинемо його на рівні держави. Формула громадського капіталізму фрагментарно працює успішно уже давно в розвинутих країнах; США (кооперативи та прибуткові громади), Канада (кооперативи), Швеція (соціальна держава), Іспанія (Мандрагон).
Таким чином створивши вектор прямої демократії та громадянського капіталізму Ми станемо в економічному і політичному планах першими, якщо за цей шлях, як за основу візьметься вся держава. Ось це і має бути першим завданням президента, а його єдиним виходом із системної кризи буде реформа устрою територіальних громад, які необхідно реконструювати в самодостатні прибуткові підприємства із підвищеною зайнятістю учасників громади. І якщо ми з вами отримаємо рентабельні і прибуткові громади з власними виробничими та логістичними вузлами, а мережа таких громад утворить цілісну макроекономіку держави в цілому, яка в кінцевому результаті дасть масову зайнятість та достаток кожному громадянину держави то тоді ми свій громадський обов'язок перед собою, минулим і майбутнім нашим поколінням виконаємо в повній мірі.
