Народ знову розтерзаний між «Піратами» і «Ворами», де кожен із них намагається відірвати, як найбільший шматок від тіла народу. Між «Піратами»- західною капіталістичною системою «відкритого грабунку» через кредитну банківську політику та «Ворами» східною традицією «скритного грабунку» через олігархів та купленою ними владою, разом з кримінальною міжнародною мережею, яка представлена «путінською росією». Але є завжди «Третій Шлях» — наш шлях гелійської доктрини, українського стандарту, громадського капіталізму та мілітарної мережевої держави.

5e85ff0d83834.jpg

Система сучасної ліберально-охлократичної влади постійно стягує з нас спотворені податки та безвідповідально експлуатує нашу працю. Вона через свою олігархічну природу узурпувала суспільний капітал, який включає надбання наших предків, нашу працю та землю з її надрами та багатствами все більше затягаючи зашморг на тілі простих громадян, зменшуючи особистий капітал кожного із нас. Особистий капітал, який ми отримуємо від наших батьків та який передаємо нашим дітям, належить не тільки нам, а й нашому народу. І це визначає економічну суб'єктність людини – її здатність на примноження та передачу отриманої спадщини своїм нащадкам. Ми маємо також безпосереднє відношення до спадкового національного капіталу, що був здобутий всіма попередніми поколіннями.

Тому для захисту власних інтересів повинен відбутись консолідований громадянський рух який першочергово візьметься за:
— Створення власної мережевої альтернативної економіки, базовою одиницею якої буде громада, як прибуткове підприємство та їх господарське мережеве утворення в межах держави — Громадська Корпорація.
— Створення повноцінної територіальної оборони, як базової Армії.
— Створення в кожній громаді штабу «Громадської Магістратури», яка займеться охороною, економікою та цивільним захистом громади в нових екстримальних умовах перед яким постала наша держава та світ.

Громадський рух «Третій Шлях» це шлях національного протекціонізму, який наполягає на втіленні серії заходів для промислового розвитку власної країни, що включають в себе захисні тарифи і заборону на імпорт, субсидії, заборону експорту першорядних сировинних матеріалів, лібералізацію та пільги на імпорт промислової сировини і її компонентів, призи та патенти для винаходів, контроль за стандартами якості продукції та розвиток фінансової і транспортної інфраструктури. Наполягти прийняти урядові національні протекціоністські директиви: на митні тарифи, на заборону конкурентоспроможних товарів або податки рівнозначні забороні(заборона на імпорт або захисне мито), на заборону вивозу матеріалів промисловості у вигляді сировини(заборона на експорт промислової сировини), на грошові субсидії та надбавки, на звільнення від податків при ввезенні матеріалів науковмісної промисловості (лібералізація імпорту високотехнологічної промислової сировини), на відшкодування податків, якими були обкладені при ввезенні матеріалів промисловості(поворотні мита при імпорті промислової сировини), на заохочення нових винаходів і відкриттів в країні та залучення країною таких, котрі могли бути зроблені в інших країнах; особливо що мають стосунок до інноваційних технологій(призові гроші і патенти на винаходи), на підтримку альтернативних промислових стандартів), на розвиток фінансових послуг та логістичної інфраструктури.


Будьмо уважні, адже стандартна світова модель економіки уже змінюється і ніколи більше вже не буде займати привичні позиції, потрібно забувати про масові інвестиції за кордону чи будь яку іншу іноземну фінансову допомогу, забувати про офшори чи масову працю за кордоном. Вся ставка зосередиться на розвиток внутрішнього ринку та на власну модель економіки. Ресурси поки що нам позволяють не тільки вижити, але й вирватись у лідери. Олігархи та князьки повинні акумулювати ресурси на економічний розвиток громад, якщо вони цього не зроблять через короткий проміжок часу вони зникнуть, як явище, а громадський капіталізм візьме всерівно економічну владу. Прийшов час народжувати «Українську Формулу» і безболісною вона не буде. У новій парадигмі суспільно-політичного устрою ми можемо розраховувати на себе та на спільну самоорганізацію. І в цьому нам допоможе тільки власна здорова аналітика, після якої конструюється концептуальне цілісне бачення, а уже тільки на базі цілісного альтернативного концепту здійснюється стратегування альтернативної моделі дійсності.

Нам необхідно перелаштувати економіку на свій манер з своїми методами, алгоритмами і підходами. В рамках економічної трансформації створити власну фондову біржу та запустити механізм внутрішнього вексельного ринку для всіх видів підприємств: гарантувати державою векселі від 500тис. грн до 1000тис. грн і більше в залежності від стану та розміру господарської структури; включаючи стратегічні державні, комунальні та приватні підприємства. Запустити вексельний внутрішній ринок.

Такий тактичний хід дасть змогу не тільки стабілізувати економічний стан під час світової економічної кризи, але й правильно перезапустити власну економіку, опираючись на внутрішній резерв, ожививши зайнятість, кількість трансакцій та особисту капіталізацію, як підприємств так і кожного громадянина зокрема. Якщо пересічний громадянин в достатку то в достатку і ціла держава. Ми являємось кінцевими бенефіціарами власної держави, тому і основна інвестиційна політика держави повинна бути направлена на власного громадянина.

Людина в зовнішньому проявленні являється суспільною особистістю, яка складена в сукупності з системи суспільних взаємовідносин. Тому характер своєрідної взаємодії, комунікації та кооперації визначає зовнішню особисту та внутрішню національну самоідентифікацію. А все починається з того, як людина ладить сама з собою. Який стан взаємин людини з самим собою, такий стан вона транслюватиме в соціум утворюючи чи руйнуючи власні схеми взаємодії. Людина творить соціум, соціум творить людину — суспільна динамомашина рухається далі...

Базовими установками руху будуть: «комунікація та кооперація» замість «війни всіх з усіма» та громадський капіталізм замість олігархічного.

Саме явище «Громадського Капіталізму» являється квітестенцією того кращого, що вже продемонстровано класичним капіталізмом та соціалізмом. Якщо порівнювати його з системою травлення, то це кислотно — лужний баланс, де чистий капіталізм прирівнюється до кислотного середовища, а соціалізм до лужного. Коли немає балансу і переважає одно із середовищ, тоді в організмі створюються умови для запуску власного ентропійного процесу. Ми все підсвідомо конструюємо на подобі того, як функціонуємо самі — гласить один із принципів кібернетики.