5e4cb482ccc57.jpg

Священний Гай в давнину був одним з окультних місць наших предків, де громада з тризною відправляла тонке тіло людської особистості у вирій. В кожного поселення був священний гай, це місце захоронення померлих, де замість надгробних пам'ятників садили на усипальниці дерево притаманне даній людині, найпоширенішим видом дерева був довговічний Тис. Таким чином біля кожного поселення виникав священний ліс – Гай, який ніхто ніколи не чіпав, а навпаки оберігав.

5e4cb4dd41660.jpg

На зелені свята з Гаю приносили в господарство зелені гілки, зірвані з дерев предків, які виросли над їхніми усипальницями, кожна родина із своїх родових дерев, тим самим запрошуючи предків захищати та гостювати в їх оселях. Предки говорили; «Зі славою ти приходиш в цей світ, зі славою перебуваєш в ньому та зі славою повинен перейти з цього світу у вирій, або ж правильно переродитись». Дифеніцію поняття значення слова Слава вони розуміли, як злиття в сотворінні з рідними богами , дітьми, яких вони являлись. Вони також розуміли, що душу потрібно проваджати в радості зі славою, тому влаштовували окультний банкет — " Тризну", на три дні, де веселились та з радістю проваджали тонке тіло в подорож всесвітом. Вони чітко знали, що генеруєш в світ то він тобі і віддає. Тому завжди генерували славу і радість , які їм в свою чергу світ віддаровував сторицею. Бо справедливий світ віддає тільки те , що ви самі в нього генеруєте в сукупній своїй масі.