Що людині треба

Якщо хочеш бути щасливим… принаймні не бути постійно незадоволеним тим, що діється навколо, не хвилюватись за свою сім'ю, майбутнє, треба мати:

А об'єктивним покажчиком добробуту громадянина розвиненої держави є не кількість споживаної їжі, не кількість вільних грошей у гаманці, а енергоозброєність, тобто кількість доступної для споживання енергії. Задовільною є цифра від десятків кіловат встановленої потужності на одну особу. У цю кількість входить енергія, витрачувана далеко від вас на вирощування хліба, транспорт, здобуток корисних копалин, плавку чавуну та сталі, виготовлення скла, посуду… Багато чого хоче мати людина!

На початку 90-х років Україна у складі СРСР виробляла 5072 мвтг на людину річно. У 1999 р. виробка знизилась майже наполовину, у 2003 р. — 3633 мвтг.

Для того, щоб цю міць мати, необхідно її виробити, відтранспортувати до місця споживання, використати найліпшим, найекономнішим чином.

Щоб перетворити навколишній океан енергії у форму, доступну для споживання, збудовані потужні електростанції.

Для генерації одного кіловату потрібно викинути у навколишнє середовище, залежно від типу генеруючої одиниці, ще декілька кіловат. Коефіцієнт корисної дії єлектростанції приблизно дорівнює:

- теплової, на рідкому, твердому паливі або газі – 0,36;

- парогазотурбіннної, з утилізацією тепла диму – 0,4-06;

- атомної – 0,32;

- гідро- та вітростанції – 0,8 — 0,97;

- сонячної – 0,05 – 0,4, з віддачею 0,95 – 0,97 видобутої енергії.

Невикористані залишки енергії розсіюються у «кінцевому охолоджувачі» – саме під такою назвою укрите усе природне середовище, в якому проходить «життєва діяльність» кожної людини та людства у цілому.

Найбільш чистою, позбавленою теплового забруднення довкілля енергією є отримувана від сонця, через вітер та стрімку течію річок. Україна використовує свій водяний потенціал усього на 11%, і то за рахунок великих рік. В недалекому минулому у нас було біля тисячі малих ГЕС, зараз лишилось менше 50, и то половина з них потребує реконструкції. Я на власні очі бачив покинуті, пограбовані електростанції на Пслі, трохи вище Сорочинців. Є й заводи, які можуть виготовляти турбіни малої потужності, і коштуватимуть вони втричі дешевше, ніж імпортні. (Зеркало Тижня, 28.07.03). У світі гідростанції виробляють близько 23% електроенергії.

Але резерви гідроенергетики обмежені, крім того вона може завдавати шкоди рибним запасам, створювати умови для застійних явищ. Згадайте, як зеленіє вода Дніпра у теплу пору року. Тисячі тон синьо-зелених водоростей спливають за течією з водосховищ, придушуючи рибу. Щоправда, регулювання весняної повені на малих річках корисне.

Натомість вітроенергетика ще далеко не вичерпана, але вона потребує уваги уряду та досить великих капіталовкладень.

Найбільш ризикованою та небезпечною для довкілля є теплова енергетика. Крім теплового забруднення, постійний викид в атмосферу двоокису вуглецю веде до нарощування парникового ефекту, наближує глобальну екологічну катастрофу – за різними прогнозами, або всесвітній потоп, або новий льодовиковий період, або і те і те. Треба також пам'ятати, що резерви видобування палива обмежені, за деякими оцінками, їх вистачить не більш як на сорок років. Ще Менделєєв сказав, що спалювати нафту – все одно, що топити піч асигнаціями. Ці слова розповсюджуються на будь-який вид палива. Копалини не відновлюються.

Стабільно дешевою, в першу чергу за рахунок мізерності витрат на транспортування палива (один вагон на рік проти сотень тисяч!), є енергія АЕС. Ця енергія, що важливо, позбавлена викидів парникового газу, тобто відповідає вимогам Кіотськогопротоколу 1997 р., який скерований на збереження життєвого середовища землян і ратифікований Україною.

Поновлювані джерела енергії — це сонячне випромінювання, енергія вітру, малих рік та водотоків, енергія біомаси (дрова, побутові та сільскогосподарчі відходи (тваринництва, птахівництва, лісозаготівлі, деревообробки та целюлозно-бумажноїпромисловості), геотермальна енергія, а також розсіяна теплова енергія (тепло повітря, морів та водоймищ).

Усе це зводиться до трьох глобальних видів джерел: енергії Сонця, тепла Землі та енергії орбітального руху планет, причому сонячне випромінювання по потужності перевищує інші більш ніж у 1000 разів.

Непоновлюваними джерелами енергії є нафта, газ та газоконденсат, вугілля, сланці. За найбільш оптимістичними оцінками, при рівні світового видобутку 90-х років запасів вугілля вистачить на 270 років, нафти — на 50 років і газа — на 70 років. За іншими прогнозами, зокрема Римського клубу, енергетичну кризу людство відчує вже протягом найближчої половини сторіччя.

Між тим теоретичний потенціал сонячної енергії, що приходить на Землю протягом року, перевищує видобуток органічного палива в 10-20 разів.

Реальний потенціал поновлюваних джерел енергії оцінюється в 20 млрд. у.т. на рік, що удвічі перевищує об'єм річного видобутку усіх видів органічного палива. Це вказує шлях розвитку енергетики майбутнього, не такого вже й далекого, зокрема для України, яка має усе, крім великих резервів органічного палива.

Перехід на поновлювані джерела енергії у світі не йде тому, що промисловість, машини, обладнання та побут людей на Землі орієнтовані на органічне паливо. Крім того, деякі види поновлюваних джерел енергії непостійні та мають низьку концентрацію енергії. До недавнього часу ще називали високу ціну поновлюваних джерел, але це вже не відповідає дійсності.

Основні переваги поновлюваних джерел енергії (ПДЕ) — невичерпність та екологічна чистота. Їх використання не змінює енергетичного балансу довколишнього середовища. Ці якості й послужили причиною бурхливого розвитку поновлюваної енергетики за кордоном і оптимістичних прогнозів їх розвитку в найближчому десятиріччі. ПДЕ відіграють значну роль в рішенні трьох глобальних проблем, що стоять перед людством: енергетика, екологія, харчування.

Першочергові міри по розвитку використання ПДЕ в Україні.

1. Прийняття нормативних актів по створенню ринку малих і незалежних виробників електроенергії на основі закона'Про альтернативні джерела енергії"

2. Розробка урядом програми "Розвиток нетрадиційної енергетики на 2005-2010 роки", підготовка та прийняття постанови "Про організацію діяльності в галузі нетрадиційної поновлюваної енергетики" з затвердженням державних цілей на 2010, 2015 и 2020р.

3. Створення в структурі Кабміну міжвідомчої комісії, що відповідатиме за розвиток ПДЕ в Україні та досягнення масштабної заміни непоновлюваного палива до 2020 р. в обґрунтованому обсязі.

Але ця програма, ці дії, на жаль, цікаві лише ентузіастам, бо використання енергогенеруючих потужностей України що нещодавно не перевищувало 30%, тож об'єктивного стимулу для розвитку ПДЕ немає.

Тобто майже всі зазначені вище потреби людини нині забезпечені енергоозброєнням, процес заміщення теплових потужностей триває, як показав досвід будівництва двох енергоблоків АЕС. Лишається проблематичною тільки транспортно-паливна задача. (Правда, не слід забувати, що ця хистка рівновага забезпечується – поки що! – низькими цінами російських енергоносіїв. В цих умовах незрозуміло, чому уряд не б'є тихий набат – а що ж буде, коли лафа скінчиться.)

У 1972 році вибухнула перша світова нафтова криза. Тоді Україна дрімала під нафтовим сонцем Радянського Союзу, і разом з усім народом СРСР нищівно реготала над "озвірілими імперіалістами". А деякі держави, наприклад, Аргентина, Бразілія, винайшли і показали всьому світу свій шлях – значну частину транспорту було переведено з бензину на… самогон. Посміємося разом та замислимося – а може, фантастичний український чорнозем, буряки, цукор вища сила дарувала нам саме для цього? Ще – пам'ятаю з дитинства газогенераторну вантажівку, яка їздила на дровах та тирсі, що водій набирав у мебльовій фабричці, розташованій на початку львівської вулиці Погулянка…

Є ще одна особливість українських резервів – за нами одне з провідних міст у світі по запасам літію. Мізерний його процент (0,3), який міститься, скажімо, у шахтових водах Донбасу, при їх величезній кількості обертається на грандіозну сировинну базу для виготовлення гальванічних елементів та акумуляторів. Є унікальні українські вже випробувані розробки "батарейок" ємністю, не дивуйтесь, 1500 ампер-годин та більше. Ці джерела енергії принципово поновлювані. Але необхідно створити інфраструктуру, подібну сітці автозаправок, промисловість для збагачення літію, який за радянських часів був відходом військового ядерного виробництва, попереджувати викиди літію у середовище – роботи багато. Але вимальовується замкнений цикл – генерація енергії існуючими потужностями, акумуляція її у літійових елементах, використання для руху транспорту, поновлення або перезаряд елементів. Славнозвісний Терещенко збирався фінансувати таку програму – смерть завадила…

Є надзвичайні економічні розробки українських інженерів-ентузіастів у галузі повітряного транспорту. Що б ви сказали, якби вам запропонували літальний апарат з такими тактико-технічними даними:

Грузопід'ємність – 100 тон або 400 тон (залежно від модифікації);

Комерційна швидкість – 180 км/год;

"Стеля" — 8-10 км;

Витрата палива, порівняно з сучасними літаками — 17-20%;

Не потребує спеціально обладнаних аеродромів.

Ваша реакція мені зрозуміла наперед. Ідеально підходить для компактної України. Здатний потіснити навіть пасажирські потяги. А як допоміг би при влаштуванні виборчої "каруселі"!:-) Цей проект був розроблений більше тридцяти років тому при підтримці ще академіка Патона, були розпочаті роботи та покинуті, бо ВПК не бажав ділитись грошима, завойовуючи швидкість та космічні висоти.

Що ж до атомної енергетики, сьогодні вона не має в Україні альтернативи, незважаючи на існуючий загальновідомий ризик. Саме тому для підвищення її безпечності два десятки років працювали та працюють сотні кваліфікованих спеціалістів. Незалежні експерти з усього світу пильно стежать за цим процесом, та їх висновки оприлюднюються. Стан безпеки на українських АЕС задовольняє базовим міжнародним вимогам та контроль за нею постійно підвищується згідно з затвердженими програмами. Два нових енергоблоки, Рівненський та Хмельницький, здані в експлуатацію з суттєвими змінами в системах контролю та управління, розроблених та виготовлених в нашій країні. За враженнями російських колег, радянський проект АЕС перетерпів суттєві якісні зміни. Україна гідно вступила у третє тисячоліття з сучасними технологіями.

Україна має великий запас сировини для виготовлення ядерного палива, проте сьогодні відсутня промисловість для збагачення та переробки природних руд. Тобто повна енергетична незалежність України сьогодні недосяжна.

Але не треба робити передчасні песимістичні висновки про майбутнє України. Є багато європейських держав, що знаходяться, у порівнянні з Україною, просто у жалюгідному, з пункту зору ресурсів та резервів, становищі. Треба розуміти та пам'ятати, що Україна потенційно є однією з найбагатших європейських держав. Зважена енергетична політика, використання геополітичного становища, чесна та патріотично орієнтована влада здатні за історично короткий час вивести нашу країну якщо не на чільні, то на досить пристойні позиції.

Головне наше багатство – це збережений ще з радянських часів людський, науковий та технічний потенціал, досвід праці, задоволення від її результату і наша земля, її подих, її чарівна краса та різмаїття.

27.01.05 Олег Кац

З сайту http://www.podrobnosti.ua

Зріст споживчого ставлення до життя не приносить вдоволення людям; більш того, — як вважають дослідники з Worldwatch Institute в щорічному звіті під назвою "Ситуація у світі ... — це призводить до виродження Землі.

Більше чверті землян будує своє життя так, як це завжди робили багатії; близько 1,7 милльярда людей у світі можна прирахувати до "споживацької спільноти".

Ці люди ведуть образ життя, котрий раніше був властивим тільки жителям Північної Америки, Европи та Японії.

Зріст об'ємів споживання, який веде до ожиріння, зростання боргового тягаря та прогресуючої нестачі часу, негативно позначається на якості життя багатьох людей.

Звіт малює тривожну картину споживацького сказу, що охопив планету, притому жагу споживання все більше та більше відчувають навіть люди, які не мають дефіціту предметів розкоші.

Ніхто не згадує, що Земля є предметом одноразового вжитку.