В 2010 році багато опозиційних тоді політиків радили підприємцям не виходити проти Податкового кодексу України, по суті — проти Януковича.

Аргументація «не виходити» була різна, але зводилась до самозбереження.
Підприємці тоді вийшли. Бо захищали себе, бо виходили саме через самозбереження, бо ліквідація незалежності малого бізнесу від податківців, це і є знищення підприємництва в Україні.

Нічого не має для свого розвитку малий бізнес в Україні з того, що мають колеги в Європі, Азії, Америці... Нічого, крім спрощеної системи оподаткування, збереженої навіть за Азарова.

Ми тоді вийшли, хоч боялись, але вийшли для захисту права самостійно утримувати свої сім'ї, за право працювати, а не просити.

Виходили довго, але системно.

Акції ми організовували кожні два тижні: спочатку вийшло декілька сотень людей, потім майже тисяча, потім кілька тисяч, потім десятки тисяч...

Коли вийшли тисячі, з'явились «професіонали» від акцій, яким не цікаві були результати акцій для підприємців, які шукали і знаходили свій інтерес в тих акціях, які були зацікавлені в затягуванні питання. Було різне, але тоді, в 2010 році підприємці відстояли спрощену систему, єдиний податок і свої права.

І сьогодні бізнес має можливість працювати на єдиному податку, із сплатою фіксованої суми чи відсотку з доходу, але без страху перед податковою та державою.
Можливість є і має бути.

Шкода, що за право незалежно працювати підприємці знову змушені виходити на вулицю Грушевського.

Сьогодні підприємці не бояться, вже не потрібні чотири місяці для виходу тисяч незалежних та вільних людей. І хоча ті, хто тоді у 2010-му приєднався до акцій підприємців вже після їх виходу на Майдан, зараз намагаються бути вже серед організаторів, справжні лідери підприємців мають досвід, знають до кого можна ставати спиною, об'єднані вже роками спільної роботи.

Вчора підприємці виходили за право працювати, сьогодні їх робота дає їм ще й можливість підтримувати захисників України на Сході. Підприємці сьогодні є волонтерами, спонсорами, платниками зарплат мобілізованим бійцям, власниками переданої військовим техніки, постачальниками та психологами в госпіталях...
Підприємці часто сьогодні є воїнами, на Сході та в середині України.

І я впевнена, що все в українців, все в підприємців вийде.

Бо ми не просимо чужого, ми не чекаємо від когось, ми захищаємо право на достойне життя.