коли стався Іловайський котел, дехто писав, що Іловайськ стане українським Вуковаром. Не став, і це наша велика інформаційна і пропагандиська поразка.
А винними в ній я вважаю наших зрадоманів і зрадіотів. Замість того, щоб запалити серця ненавистю до ворога, вони розвернули звинувачення в бік власних громадян і влади. Ну звісно, керівництво нашої армії, РНБО і президент нам куди більші вороги, ніж путлер. І от уже цілком притомна подруга, патріот і журналіст, пише в чаті «я б розстріляла Гелетея за Іловайськ!» — «Та ти шо?» — дивуюся я, — «а чому не путіна з чуркіним і лавровим?»
Люди, схаменіться. Влада нам не ворог. Вони можуть бути дурнями і боягузами, їх потрібно щоденно копати в дупу, і слідкувати за їхніми руками, але побережіть ненависть для тих, хто справлі винен в Іловайському котлі. Для тих, хто гатив «Градами» по наших хлопцях з російської території, для тих, хто віддавав людожерські накази, для тих, хто розігрував цю брудну карту. Припиніть називати зрадою помилки і невдалі рішення, вимушені кроки і нестачу ресурсів. ПАм'ятайте про бритву Хенлона, врешті-решт! Навчитесь тримати себе в руках. Ненависть це надто сильне почуття і потужна зброя. І подумайте, кому вигідно, щоб ви розвернули цю зброю проти власної держави. Іловайськ повинен стукати в наші серця, як попіл Клааса.