Новини Правобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Про особливості складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій

У зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2020 року пунктом 8 Змін до Порядку заповнення податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2018 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307» (далі – зміни № 763), та з метою оперативного інформування платників ПДВ щодо порядку заповнення податкової накладної (далі – ПН) за щоденними підсумками операцій починаючи з 01.01.2020, ДПС України листом від 28.12.2019 № 8338/7/99-00-07-03-02-17 повідомила наступне.

Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (зі змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1307).

На сьогодні ПН за щоденними підсумками операцій складаються з урахуванням таких особливостей:

► у верхній лівій частині такої ПН робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини "11", у рядку «Особа (платник податку) – покупець» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний індивідуальний податковий номер "100000000000", рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється;

► в графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» розділу Б табличної частини ПН платник податку згруповує товари/послуги за групами, що відповідають певному коду товару згідно з УКТ ЗЕД / коду послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, при цьому графи 4, 5, 6 та 7 ПН можуть не заповнюватися.

Згідно з пунктом 8 змін № 763 пункт 14 Порядку № 1307 доповнено абзацом п'ятим такого змісту:

«У разі складання ПН за щоденними підсумками операцій (якщо ПН не була складена на ці операції) у рядку „Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин“ такої ПН робиться позначка „Х“ та зазначається тип причини 11. При цьому у рядку „Отримувач (покупець)“ зазначається „Неплатник“, а у рядку „Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)“ проставляється умовний ІПН '100000000000', рядок „Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта“ не заповнюється. Інші дані та показники такої ПН заповнюються за правилами, визначеними цим Порядком.».

Ці зміни набрали чинності з 01.01.2020.

Пунктом 3 Порядку № 1307 встановлено, що усі ПН, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 – 15 та 19 Порядку № 1307, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Тому з урахуванням вищезазначених змін, а також пункту 3 Порядку № 1307, у ПН за щоденними підсумками операцій, які будуть складатися починаючи з 01.01.2020 (з датою складання починаючи з 01.01.2020), показники табличної частини розділу Б повинні заповнюватися за загальними правилами, встановленими Порядком № 1307.

Зокрема, такими правилами передбачено заповнення табличної частини розділу Б ПН у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

1) у графі 2 зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг продавця;

2) у графах 3.1, 3.3 – код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг;

3) у графах 4 та 5 – одиниця виміру товарів/послуг;

4) у графі 6 – кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг;

5) у графі 7 – ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ;

6) у графі 8 – код ставки;

7) у графі 10 – обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ;

8) у графі 11 – сума податку на додану вартість.

ДПС нагадує, що платник ПДВ, в тому числі головне підприємство, до складу якого входять філії та/або структурні підрозділи, які здійснюють операції з використанням касових апаратів та яким не делеговано право складання ПН, може прийняти рішення щодо складання окремих ПН за щоденними підсумками операцій за показниками кожного касового апарату, у тому числі розміщеного в структурному підрозділі, або однієї ПН за щоденними підсумками операцій за показниками усіх касових апаратів, в тому числі розміщених у структурних підрозділах.

У разі виникнення у платників ПДВ необхідності визначення коду товарної класифікації згідно з УКТ ЗЕД для окремих товарів (продукції) при оформленні документів (у тому числі ПН) під час здійснення операцій з постачання таких товарів (продукції) платники ПДВ можуть звернутися до Торгово-промислової палати України (її регіональних відділень) або науково-дослідного інституту судових експертиз.

До уваги платників!

Згідно з постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 26 вересня 2019 року № 118 «Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162» з 13 січня 2020 року, рахунок відправника/отримувача в електронних розрахункових документах і електронних повідомленнях Системи електронних повідомлень Національного банку України (далі – СЕП) буде ідентифікуватися тільки за допомогою міжнародного номера банківського рахунку (IBAN). Якщо в платіжному дорученні буде вказано не номер рахунку у форматі IBAN, то СЕП забракує такий документ.

Крім того, 13.01.2020 набрала чинності постанова Правління НБУ від 06 листопада 2019 року № 127 «Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі – Постанова № 127).

Відповідно до Постанови № 127 у розрахункових документах на переказ коштів виключено реквізит «Код банку», оскільки номер банківського рахунка IBAN вже містить у собі цю інформацію.

Постанова № 127 розміщена на офіційному вебпорталі НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/legislation/Resolution_06112019_127

Про РРО – новації 2020 року для ФОП

Законом України від 20 вересня 2019 року № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 53.

Відповідно до зазначеного пункту до 01 жовтня 2020 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО та/або програмні РРО) не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП)) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, крім тих, які здійснюють:

► реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

► реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я.

З 01 жовтня 2020 року до 01 січня 2021 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (ФОП), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

► реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;

► реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

► реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;

► реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

► роздрібну торгівлю вживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);

► діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

► діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;

► діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);

► реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі перевищення платником єдиного податку другої – четвертої груп (ФОП) в календарному році обсягу доходу 1 000 000 гривень, застосування РРО та/або програмного РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО та/або програмного РРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Удосконалено роботу системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового та спрощені умови ліцензування для суб'єктів господарювання

29.12.2019 набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 391-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо покращення адміністрування акцизного податку)» (далі – Закон № 391).

Зміни, внесені Законом № 391 до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – Кодекс), зокрема, передбачають:

- доповнення акцизної накладної новими обов'язковими реквізитами,

- уточнення можливості складання зведеної акцизної накладної,

- наведення умов віднесення операцій із заправлення пальним за договорами підряду до власного споживання,

- розширення переліку випадків, в яких особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана скласти акцизну накладну,

- визначення алгоритму дій у разі зазначення в акцизній накладній помилкових даних або її складання на операцію, яка не відбулася,

- відтермінування до 01 квітня 2020 року накладання штрафів:

♦ за необладнання та/або відсутність реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів;

♦ за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів;

- подання одноразово, до 20 січня 2020 року включно, заявки на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, без сплати акцизного податку, суб'єктами господарювання, які до 01 липня 2019 року не підпали під визначення платників акцизного податку, а з 01 липня 2019 року зареєстровані платниками такого податку,

- встановлення триденного терміну для реєстрації акцизних накладних за експортними операціями,

- подовження строку до 15 календарних днів для подання довідки за формою 2 промисловими споживачами,

- надання можливості підприємствам роздрібної торгівлі самостійно обирати спосіб складання акцизних накладних при відпуску пального через колонки (зведені або за щоденними підсумками операцій).

Крім того, Законом № 391 внесені зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481), відповідно до яких:

- визначено, що роздрібною торгівлею пальним будуть вважати також реалізацію скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів,

- передбачено застосування штрафу у розмірі 500 тис. грн за надання послуг із зберігання пального, що належить іншим суб'єктам господарювання та/або реалізацію (тобто фізичну передачу) пального іншим особам на підставі ліцензії на зберігання пального, отриманої відповідно до абзацу другого частини сорок першої ст. 15 Закону № 481 (на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним),

- визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують,

- відтерміновано застосування штрафу за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Центрами обслуговування платників Дніпропетровської області у 2019 році надано 210 тис. адміністративних послуг

При державних податкових інспекціях Головного управління ДПС у Дніпропетровській області функціонують 37 Центрів обслуговування платників (ЦОП), де платники податків можуть отримати широкий спектр послуг: інформаційних, консультативних та адміністративних.

Центрами забезпечується надання 31 виду адміністративних послуг.

Загалом у 2019 році працівниками ЦОП опрацьовано понад 211 тис. звернень у сфері надання адміністративних та інших послуг, з яких 210 тис. – надано адміністративні послуги.

З переліком адміністративних послуг, що надаються Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, та Інформаційними картками адміністративних послуг можна ознайомитись на офіційному субсайті «Територіальні органи ДПС у Дніпропетровській області» у розділі «Адміністративні послуги» та у Центрах обслуговування платників області.

До уваги платників!

02.01.2020 на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/54005.html оприлюднено довідники пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.01.2020, а саме:

► Довідник податкових пільг № 95/1, що є втратами доходів бюджету та

► Довідник інших податкових пільг № 95/2.

У вищезазначених довідниках надано перелік пільг з податку на прибуток; плати за землю; ПДВ; акцизного податку; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; місцевих податків та зборів; державного мита, а також початок та кінець дії пільг.

Звертаємо увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 891 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1233» (далі – Постанова № 891) суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Інформація про суми податкових пільг у податковій звітності повинна містити такі дані:

◄ код пільги за кожним видом податкових пільг, найменування пільг згідно з довідником пільг;

◄ сума податку (збору), не сплаченого до бюджету у зв'язку з отриманням податкової пільги (вивільнені від оподаткування кошти);

◄ строк користування податковою пільгою у звітному періоді – число, місяць, рік початку та закінчення користування пільгами. У разі коли строк користування податковою пільгою встановлений до початку звітного періоду і продовжується після його закінчення, такий строк збігається з датою початку та закінчення зазначеного періоду;

◄ сума податкової пільги, що використана за цільовим призначенням, –обсяг пільг за платежами відповідно до довідника пільг у разі цільового використання податкових пільг.

Постанова № 891 набрала чинності 01.01.2020.

Компенсація вартості послуги «муніципальна няня»: чи нараховується єдиний внесок?

Механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» визначено Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68 «Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років „муніципальна няня“» (далі – Порядок № 68).

Відповідно до п. 3 Порядку № 68 відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років (далі – компенсація послуги «муніципальна няня»).

Призначення та виплата компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюються згідно з рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 5 Порядку № 68 право на отримання компенсації послуги «муніципальна няня» мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі – договір) з муніципальною нянею.

«Муніципальна няня» – це будь-яка фізична особа – підприємець (КВЕД 97.00, КВЕД 88.91)/юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми (КВЕД 78.20, КВЕД 85.10), крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.

Компенсація послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками – вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

При цьому п. 18 Порядку № 68 передбачено, що компенсація послуги «муніципальна няня» здійснюється у межах видатків, передбачених на відповідний рік, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку.

Фінансування компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюється відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 із змінами та доповненнями.

Принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) (частина друга ст. 2 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, зазначених у абзацах восьмому – тринадцятому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи зазначене, єдиний внесок не нараховується на суму компенсації вартості послуги «муніципальна няня», що виплачується відповідно до Порядку № 68 громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років, і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років з муніципальною нянею за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Порядок складання податкової накладної платником ПДВ при отриманні послуг від нерезидента на митній території України

Відповідно до вимог п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну (далі – ПН) із зазначенням суми нарахованого ним ПДВ, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у встановленому порядку. Така ПН підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Форму ПН та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, із змінами (далі – Порядок № 1307).

Згідно з вимогами п. 12 Порядку № 1307 у разі складання ПН отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України:

◄ у рядку «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної проставляється умовний ІПН "500000000000";

◄ у рядку «Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому – країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент); рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється;

◄ у рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.

У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини 14 – «Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента».

При складанні податкової накладної за операцією з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України реквізит «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється ні для постачальника (продавця), ні для отримувача (покупця).

Решта реквізитів заповнюються відповідно до норм Порядку № 1307.

Контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань у разі неподання декларації про доходи

Форма декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177).

Нормами п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (ст. 162 ПКУ).

Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників ПДФО, а також суми утриманого з них ПДФО до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику ПДФО податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Також платники ПДФО зобов'язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою ПДФО, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій Декларації з цього податку (п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом, контролюючий орган у відповідності до п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ має право проводити документальні позапланові перевірки.

Згідно з п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, зокрема платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) Декларацію.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ самостійне визначення суми податкового зобов'язання платника податків контролюючим органом на підставах, визначених п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1 095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Отже, у разі неподання платником податків в установлений термін податкової Декларації (якщо таке подання є обов'язковим), контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації за результатами документальної позапланової перевірки має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника ПДФО.

Державна казначейська служба України нагадала про нові рахунки

Державна казначейська служба України на головній сторінці сайту за посиланням https://www.treasury.gov.ua/ua/news/novi-rahunki-do-uvagi-platnikiv-podatkiv-bankivskih-ustanov-yuridichnih-ta-fizichnih-osib звернула увагу платників податків, що з 01 січня 2020 року вона перейшла на ведення бухгалтерського обліку за Планом рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203 із змінами та доповненнями.

Уточнено перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, які не є об'єктом оподаткування ПДВ

З 10.01.2020 набрала чинності постанова Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 28 грудня 2019 року № 167 «Про внесення змін до Переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, які не є об'єктом оподаткування» (далі – Постанова № 167).

Постановою № 167 НБУ уточнив Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування (далі – Перелік), затвердженого постановою Правління НБУ від 01 серпня 2017 року № 73, які відповідно до п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, та внесено зміни, зокрема до переліку операцій, пов'язаних з: — відкриттям (закриттям) рахунків клієнтів у національній та іноземних валютах; — з оформленням чи підтвердженням розрахунків клієнтів; — проведенням розрахунків клієнтів; — касовим обслуговуванням клієнтів.

Зміни, внесені до Переліку, обумовлені запровадженими у 2019 році новаціями у валютному законодавстві, а також змінами у нормативно-правових актах НБУ з питань безготівкових розрахунків в Україні у національній валюті, порядку відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів.

Отримали іноземні доходи, ПДФО за якими сплатили за межами України, – надайте довідку!

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), крім доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, а також крім доходів, визначених п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Норми встановлені підпунктами 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ.

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (п. 13.3 ст. 13 ПКУ).

Пунктом 13.4 ст. 13 ПКУ встановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Про терміни подання податкової декларації з ПДВ особою, реєстрація платника ПДВ якої анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця (кварталу)

У разі анулювання реєстрації особи як платника ПДВ останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Норми встановлені п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПКУ, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПКУ).

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

► календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

► календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Враховуючи вищевикладене особа, реєстрація платника ПДВ якої анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця (кварталу), зобов'язана подати податкову декларацію з ПДВ за останній податковий період протягом 20 (40) календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, в якому відбулося анулювання платника ПДВ.

Встановлені виробничі дефекти у конструкції РРО: до виробника застосовуються штрафні санкції

Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“ та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» у новій редакції викладено ст. 29 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон про РРО).

Так, відповідно до оновленої ст. 29 Закону про РРО у разі встановлення при застосуванні реєстратора розрахункових операцій виробничих дефектів у його конструкції чи програмному забезпеченні, які дозволяють спотворювати інформацію про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, яка заноситься до фіскальної пам'яті, до виробника чи постачальника такого реєстратора за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому такі реєстратори підлягають конфіскації, виробник або постачальник зобов'язаний повернути їх вартість суб'єкту господарювання, а зазначена модель у встановленому порядку виключається з Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Норми наберуть чинності 19.04.2020.

До уваги громадян! Розпочалася деклараційна кампанія – 2020!

З початку 2020 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, отриманих протягом 2019 року.

Декларувати свої доходи – це конституційний обов'язок громадян.

Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) громадяни, які подають податкові декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація) розподіляються на дві категорії:

- особи, які зобов'язані подати річну декларацію, та

- особи, які мають право подати декларацію з метою отримання податкової знижки.

Фізична особа – платник податків може обрати зручний для себе спосіб подання декларації та подати її до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місцем проживання) в один із таких способів:

- особисто або уповноваженою на це особою;

- надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.

Граничний термін подання декларації за звітний 2019 рік для громадян, які зобов'язані подати річну декларацію, – 30 квітня 2020 року.

У разі надсилання декларації поштою платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової декларації в електронній формі – не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

При направленні декларації засобами електронного зв'язку громадяни можуть скористатися електронним сервісом в «Електронному кабінеті» (cabinet.tax.gov.ua), який передбачає часткове автоматичне заповнення декларації на підставі облікових даних платника, відомостей щодо нарахованих (виплачених) доходів, наявних в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та відомостей щодо об'єктів нерухомого (рухомого) майна.

Звертаємо увагу, що обов'язок подання декларації у платників податків виникає при отриманні:

- доходів не від податкових агентів (тобто від інших фізичних осіб, які не зареєстровані як самозайняті особи).

До таких доходів відносяться, зокрема, доходи від надання в оренду рухомого або нерухомого майна іншим фізичним особам; успадкування майна не від членів сім'ї першого та другого ступенів