Новини Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області

УВАГА ПЛАТНИКАМ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ – ПІДПРИЄМЦЯМ!

Відповідно до положень частини 1 ст. 4 Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи-підприємці (далі – ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

ФОП зобов'язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та у визначені законодавством терміни подавати звітність з єдиного внеску виключно за себе.

ФОП, які обліковуються на загальній системі оподаткування, навіть у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, а саме суму доходу отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 1774)).

Єдиний внесок для платників єдиного податку нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 частини 1 ст. 1 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Єдиний внесок, зокрема для платників єдиного податку, встановлюється урозмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина 5 ст. 8 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Платники єдиного податку зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, за місцем обліку такого платника.

Згідно із п. 6 частини 1 ст. 1 та частини четвертої ст. 25 Закону № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 ст. 25 Закону № 2464).

ФОП, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняються від сплати за себе єдиного внеску та можуть бути його платниками виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску (п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).

Слід зазначити, що ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма ст.4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Крім цього, зняття з обліку ФОП, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як ФОП.

Антикорупційний сервіс «Пульс»

З метою забезпечення відкритості й прозорості діяльності територіальних органів ДФС України нагадуємо платникам податків про функціонування антикорупційного сервісу Фіскальної служби України «Пульс», який доступний клієнтам податкової служби та митниці. Поскаржитися на неправомірні дії або бездіяльність працівників Державної фіскальної служби України, оперативно вирішити суперечливі запитання, які виникають у сфері адміністрування податків та під час здійснення митного контролю можна за телефоном 0800501007 (напрямок "4"). Лінія працює цілодобово.

Ефективний сервіс за гарячою лінією попереджує: труднощі в спілкуванні; некоректне ставлення; перевищення повноважень; неякісне обслуговування; та працює за принципом CALL-BACK — зворотній зв'язок.

Протягом якого строку діють, передбачені Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави?

Відповідно ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження діють протягом одного року, крім безстрокового обмеження щодо розголошення або використання в іншій спосіб у своїх інтересах інформації, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.

За півроку місцеві бюджети Дніпропетровщини одержали на 2,66 млрд грн більше ніж торік

Доходи місцевих бюджетів Дніпропетровської області за січень – червень 2019 року (без урахування Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС) склали 12 млрд. 204,3 млн. грн., що на 27,8 %, або на 2 млрд. 655,6 млн. грн. більше рівня 2018 року. Про це повідомила в. о. начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ірина Сікіріна.

Більше половини надходжень до місцевих скарбниць регіону забезпечує податок на доходи фізичних осіб. Його сума склала 7 млрд. 53 млн. грн. та перевищує минулорічні показники на 1 млрд. 223,9 млн. гривень.

Наступною за фінансовою потужністю складовою доходів місцевих бюджетів області є плата за землю. Її власники та землекористувачі сплатили 1 млрд. 949,1 млн. грн., що на 383,3 млн. грн. більше обсягу надходжень січня – червня 2018 року.

Ще одним важливим джерелом доходів місцевих громад Дніпропетровської області є єдиний податок. Так, протягом шести місяців цього року до кошиків місцевих бюджетів області від «єдинників» надійшло 1 млрд. 287 млн. грн., що на 239,2 млн. грн. більше минулорічної сплати.

Для платників правого берегу м. Дніпра проведено кущовий семінар

Спільно з Соборним, Шевченківським та Правобережним управліннями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено кущовий семінар для платників податків правого берегу м. Дніпра.

Під час заходу розглядались останні податкові зміни, особливості електронного адміністрування ПДВ, адміністрування податку на прибуток підприємств тощо.

Зокрема, приділено увагу порядку обчислення сум та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Акцентовано увагу на питанні погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, на семінарі розглядалось питання легалізації трудових відносин у рамках операції «Урожай», якою передбачено залучення до декларування та перевірки повноти нарахування і сплати податків сільськогосподарськими товаровиробниками, громадянами, які є власниками земельних ділянок площею понад 2 га і власними силами обробляють такі земельні ділянки для отримання доходу.

Наприкінці семінару присутні отримали відповіді на питання стосовно податкового законодавства та друковану продукцію, підготовлену фахівцями фіскальної служби.

Щодо погашення протягом III кварталу 2019 року податкових векселів, виданих до 30 червня 2019 року (включно)

Податковий вексель без сплати коштами зазначеної в ньому суми акцизного податку погашається у разі підтвердження факту цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів протягом строку, на який виданий такий вексель, шляхом реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на операції, визначені підпунктами 1 – 4 п.п. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з п. 26 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, з 01 січня до 30 червня 2019 року (включно), підтвердження факту цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів для погашення податкових векселів, виданих їх виробниками та імпортерами згідно з п. 229.8 ст. 229 ПКУ, здійснюється шляхом подання такими виробниками та імпортерами контролюючому органу – векселедержателю копій первинних документів, які підтверджують здійснення операцій, визначених у підпунктах 1 – 4 цього пункту (перелік визначених у цих підпунктах операцій співпадають з переліком, наданим у підпунктах 1 – 4 п.п. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 ПКУ).

Первинні документи повинні підтверджувати переміщення бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів від виробників або імпортерів по всьому ланцюгу його постачання до суб'єктів господарювання, визначених у підпунктах 1 – 4 п.п. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 ПКУ.

Крім цього, для погашення податкового векселя векселедавцем мають бути надані копії первинних документів, які підтверджують заправлення повітряних суден суб'єктом господарювання, визначеним у п.п. 1 п.п. 229.8.10 п. 229.8 ст. 229 ПКУ (суб'єктом господарювання, який здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України на здійснення наземного обслуговування, виданим уповноваженим органом з питань цивільної авіації), яким здійснено таке заправлення.

Отже, податкові векселі, видані до 30 червня 2019 року (включно), термін погашення яких припадає на III квартал 2019 року, погашаються з дотриманням тимчасового порядку, встановленого п. 26 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, а саме шляхом подання такими виробниками та імпортерами до контролюючого органу – векселедержателя копій первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, визначених у підпунктах 1 – 4 п. 26 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Член фермерського господарства, який уклав трудовий договір з роботодавцем, знімається з обліку як платник єдиного внеску

Членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, визначено платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).

Норми визначені п. 5¹ частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464).

Такі платники зобов'язані стати на облік в контролюючих органах як платники єдиного внеску.

Після взяття на облік в контролюючих органах платниками єдиного внеску на членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, поширюються обов'язки, визначені п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас, не є платниками єдиного внеску відповідно до п. 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464 члени фермерського господарства, якщо вони одночасно є застрахованими особами і за них роботодавцями сплачується єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, та/або суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Умови зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, визначаються розділом V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі – Порядок № 1162), яким, зокрема, передбачено подання до контролюючому органу заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ, наведеною у додатку 5 до Порядку № 1162.

Отже, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник єдиного внеску, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розділом V Порядку № 1162.

Сплата ПДФО за відокремлений підрозділ

Згідно з п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Статтею 64 БКУ визначено, що ПДФО, який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються працівникам такого суб'єкта господарювання.

Суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).

Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).

Нормами п. 63.3 ст. 63 ПКУ встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку № 1588 визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Враховуючи вищевикладене, якщо платник податків має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податків зобов'язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких структурних підрозділів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

До уваги розпорядників акцизних складів!

З 01.07.2019 відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Іноземні громадяни не мають права на пільги щодо сплати земельного податку

Від сплати земельного податку звільняються інваліди першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зі змінами та доповненнями, та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Норми обумовлені п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

► для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

► для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;

► для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

► для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

► для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Статтею 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями право на безоплатне отримання із земель державної або комунальної власності земельних ділянок, у межах зазначених граничних норм, мають громадяни України.

Іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Отже, іноземні громадяни не мають права на користування пільгами щодо сплати земельного податку.

Співробітниками слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області розслідуються 359 злочинів

Протягом шести місяців 2019 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято до розслідування 206 кримінальних впроваджень. Загалом, в області розслідується 359 злочинів у сфері економіки.

Із загальної кількості кримінальних проваджень, які розслідувались слідчими впродовж І півріччя поточного року, закінчено 89 кримінальних проваджень, з яких 46 скеровано до суду з обвинувальним актом.

Крім того, з січня по червень 2019 року за підслідністю направлено 38 кримінальних проваджень; приєднано до інших проваджень — 65.

Завдяки роботі слідчих встановлено збитків у закінчених кримінальних провадженнях (направлених до суду) у сумі 54 млн. 973 тис. грн., з яких відшкодовано 43 млн. 867 тис. гривень.

Чи має право ФОП — платник ЄП здійснювати види діяльності, які не зазначені в його облікових даних?

Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати, в межах підприємницької діяльності, такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.

У разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб.

Чи існують обмеження щодо кількості видів діяльності, які зазначаються у реєстрі платників ЄП?

На підставі поданої фізичною особою — підприємцем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про види господарської діяльності, за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому Податковим кодексом України не передбачено обмежень для фізичних осіб — підприємців щодо кількості видів діяльності, які можуть бути внесені до реєстру платників єдиного податку.

За яких умов ФОП можуть бути платниками ЄП першої – третьої групи?

Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Якими видами діяльності не можуть займатись платники ЄП першої – третьої групи?

П. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп: суб'єкти господарювання (зокрема фізичні особи – підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Також, фізичні особи – підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;

страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

фізичні особи – нерезиденти;

платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Які дії ФОП — платника ЄП у разі перевищення обсягу доходу, визначеного для платника ЄП відповідної групи?

Відповідно до п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України ставки, встановлені п. 293.3 — 293.5 ст. 293 ПКУ, застосовується з урахуванням таких особливостей:

1). платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Які дії ФОП платника ЄП у разі порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування?

Якщо фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку порушують умови, визначені Податковим кодексом України (далі – ПКУ) щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі платники зобов'язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснене одне із порушень, перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

Окрім того, вказані фізичні особи – підприємці в податковій декларації платника єдиного податку додатково повинні відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків.

Чи поширюється обмеження, встановлене п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ щодо надання в оренду нерухомого майна, на ФОП — платників ЄП, які надають в оренду торгівельні місця на ринку?

Норми п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України поширюються на фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку, які надають в оренду або в суборенду торгівельні місця на ринку, а також магазини на території ринку, оскільки зазначені обмеження стосуються фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку, які здійснюють надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.

Підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.

Чи може ФОП бути платником ЄП, якщо надає нерухоме майно в оренду як ФО і такий вид діяльності не зазначено в реєстрі платників ЄП?

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Нормами чинного законодавства не передбачено обмежень щодо надання в оренду власного нерухомого майна фізичними особами, які зареєстровані суб'єктами господарювання.

Отже, фізичні особи – підприємці можуть надавати власне майно в оренду за умови, що здавання в оренду нерухомого майна такою фізичною особою не здійснюється в межах підприємницької діяльності платника єдиного податку.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) здійснюється відповідно до п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Протягом якого строку ФОП – платник ЄП повинен сплатити податковий борг для уникнення анулювання реєстрації платником ЄП?

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.

Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Крім того, у разі наявності у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу відповідно до п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 ПКУ.

У разі несплати боргу протягом зазначеного строку контролюючий орган анулює реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу.

Чи є підставою для анулювання реєстрації платника ЄП – ФОП наявність податкового боргу з податків, за якими контролюючий орган визначив податкові зобов'язання такій особі як не СГ?

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.

Згідно з п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої — третьої груп вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. ХІV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої — третьої г