Особливості адміністрування у 2019 році екологічного податку у частині викидів двоокису вуглецю

ДФС України листом від 26.04.2019 № 13932/7/99-99-12-03-04-17 «Про особливості адміністрування у 2019 році екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря в частині викидів двоокису вуглецю» (далі – Лист ДФС № 13932) повідомила про особливості податкового адміністрування у 2019 році екологічного податку (далі – податок) за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря у частині викидів двоокису вуглецю (далі – викиди двоокису вуглецю).

До розділу VІІІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни як у частині визначення платників, які справляють екологічний податок за викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.

Пунктом 240.7 ст. 240 ПКУ визначено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, в якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Разом з тим п. 242.4 ст. 242 ПКУ встановлено, що база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг викидів у розмірі 500 тонн за рік.

Враховуючи викладене та припис п. 250.9 ст. 250 ПКУ, ДФС України рекомендовано запропонувати платникам податку, у яких у 2019 році розрахунковий, сумарний за всіма стаціонарними джерелами, обсяг викидів двоокису вуглецю:

не перевищує граничний обсяг викидів – подати до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про відсутність у звітному році об’єкта оподаткування викидів двоокису вуглецю із додатком розрахунку оцінки обсягів таких викидів;

перевищує граничний обсяг (500 тонн) – зареєструватися платником податку за викиди двоокису вуглецю та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про звітний період, у якому планується виникнення об’єкта оподаткування викидів двоокису вуглецю, із додатком розрахунку оцінки обсягів таких викидів.

При цьому платники декларують податкові зобов’язання за викиди двоокису вуглецю в частині обсягів викидів, що перевищують граничний обсяг, починаючи із звітного (податкового) періоду, в якому досягнуто граничний обсяг таких викидів.

Лист ДФС № 13932 та додаток до зазначеного листа «Умовні приклади розрахунку (обчислення) обсягів викидів двоокису вуглецю енергетичними установками від спалювання різних видів палив» розміщенно на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73360.html

Затверджено Зміни до Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

19.04.2019 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 03.04.2019 №135, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.04.2019 за № 402/33373 (далі – Наказ № 135).

Наказом № 135 внесено зміни до Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 330/28460 (зі змінами) (далі – Наказ № 54).

Зміни внесено відповідно до статей 8, 9, 11 та 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями з метою приведення у відповідність до норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби».

Зокрема, розділи II «Порядок відкриття рахунків для зарахування страхових коштів» та IV «Порядок надання інформації про рух страхових коштів» Наказу № 54 викладено у новій редакції.

Наказ № 135 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 19.04.2019 № 30 та його положення застосовуються з 02.05.2019.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального,

підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку

Відповідно до норм п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 213 Податкового кодексу Украни (далі – ПКУ) особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку (далі – податок) контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Згідно з п. 117.3 ст. 117 ПКУ здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому ПКУ, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Черговість зарахування коштів, якщо суб’єкт господарювання має заборгованість по відповідному податку (збору)

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Норми визначені п. 87.9 ст. 87 ПКУ.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (абз. перший п. 131.2 ст. 131 ПКУ).

Якщо платник податків не виконує встановленої абзацом першим п. 131.2 ст. 131 ПКУ черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному п. 131.2 ст. 131 ПКУ (абз. другий п. 131.2 ст. 131 ПКУ).

Суб’єкти господарювання з 01.07.2019 не мають права провадити роздрібну торгівлю пальним без ліцензії

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) внесено зміни, зокрема, до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481), відповідно до яких з 01.07.2019 запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

Так, відповідно до змін, внесених Законом № 2628 до ст. 15 Закону № 481, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2 000 гривень.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на п’ять років.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (зокрема, роздрібна торгівля пальним).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема пальним, додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю, зокрема пальним, суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Заява про видачу ліцензії та визначені Законом № 481 документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Коли передбачено повернення надмірно сплаченого туристичного збору

Платники туристичного збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

За один і той самий період перебування платника збору на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, повторне справляння збору, вже сплаченого таким платником збору, не допускається.

Норми визначені п.п. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

При цьому базою справляння туристичного збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ (п. 268.4 ст. 264 ПКУ).

Особа здійснює тимчасове розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі), що належать такій особі на праві власності або на праві користування, виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним туристичного збору відповідно до ПКУ та рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (п.п. 268.6.2 п. 268.6 ст. 268 ПКУ).

У разі дострокового залишення особою, яка сплатила туристичний збір, території адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, сума надмірно сплаченого збору підлягає поверненню такій особі у встановленому ПКУ порядку (п.п. 268.6.3 п. 268.6 ст. 268 ПКУ).

Оподаткування ПДВ операцій з експорту товарів у межах договорів комісії

Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов’язань платника ПДВ, такого експортера або імпортера.

Норми визначені п. 187.11 ст. 187 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п. 187.1 ст. 187 ПКУ).

Отже, за операцією з експортування (вивезення) товарів за межі митної території України податкові зобов’язання з ПДВ визначаються на дату фактичного здійснення такого вивезення, тобто на дату оформлення вантажної митної декларації контролюючим органом.

Експорт товарів із залученням комісіонера не впливає на порядок визначення податкових зобов’язань з ПДВ.

У разі якщо платник ПДВ експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника ПДВ на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку – експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 ПКУ, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються (п. 200.16 ст. 200 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, право на застосування нульової ставки ПДВ і, відповідно, право на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції – її власник (комітент).

При отриманні комітентом авансової оплати вартості товарів, що експортуються комісіонером, жодних податкових наслідків не виникає.

Строк сплати для фізичних осіб земельного податку

Нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення земельного податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (п. 286.5 ст. 286).

Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПКУ).

Внесено зміни до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами

27.04.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 363 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 363).

Для забезпечення надходжень до державного бюджету у 2019 році частини чистого прибутку (доходу) Постановою № 363 змінено норматив відрахування державними підприємствами частини чистого прибутку до державного бюджету.

Так, державні підприємства, обсяг чистого прибутку яких менше 50 млн грн, сплачуватимуть до державного бюджету відрахування у розмірі 50 відсотків, інші підприємства – 90 відсотків.

При цьому для державних підприємств, які задіяні в реалізації важливих, суспільно значущих проектів, зокрема, в оборонній галузі, збережено мінімальний законодавчо встановлений рівень – 30 відсотків.

Крім того, Постановою № 363 встановлено, що втратили чинність, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України:

● від 13 грудня 2017 року № 959 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями»;

● від 14 березня 2018 року № 173 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями»;

● від 11 квітня 2018 року № 259 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями»;

● від 07 листопада 2018 року № 928 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями»;

● від 27 грудня 2018 року № 1148 «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями».

Постанову № 363 опубліковано в офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 27.04.2019 № 82.

Міністерством фінансів України затверджено нові Узагальнюючі податкові консультації

Міністерство фінансів України наказом від 26.04.2019 № 181 (далі – Наказ № 181) затвердило нові Узагальнюючі податкові консультації, а саме:

► щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплаченого роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів;

► щодо оподаткування операцій обов’язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета.

Податкові консультації необхідно застосовувати у частині, що не суперечать Узагальнюючим податковим консультаціям, затверджених Наказом № 181.

Наказ № 181 і вищезазначені Узагальнюючі податкові консультації розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України за посиланням https://www.minfin.gov.ua/news/view/nakazy-ministerstva-finansiv-ukrainy--?category=organi-v-kompetencii-mfu

Класифікацію доходів бюджету доповнено новими позиціями

Міністерством фінансів України наказом від 26.04.2019 № 182 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11» (далі – Наказ № 182) внесено зміни до наказу від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію».

Так, Класифікацію доходів бюджету доповнено новими позиціями:

22013100 – Плата за ліцензії на виробництво пального;

22013200 – Плата за ліцензії на право оптової торгівлі пальним;

22013300 – Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

22013400 – Плата за ліцензії на право зберігання пального.

Наказ № 182 розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України за посиланням https://www.minfin.gov.ua/news/view/nakazy-ministerstva-finansiv-ukrainy--?category=aspekti-roboti&subcategory=zakonodavstvo

Задекларували доходи – сплатіть зобов’язання з ПДФО та військового збору не пізніше 30 липня!

Фізична особа, яка задекларувала доходи, отримані у минулому році, зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій нею податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація).

Таким чином, самостійно нараховані фізичною особою у Декларації за 2018 рік зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військового збору необхідно сплатити не пізніше 30 липня поточного року.

Звертаємо увагу, що сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Норми визначені п. 179.7 ст. 179 ПКУ.

Водночас, сума, що має бути повернена платнику ПДФО, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену у Декларації, протягом 60-ти календарних днів після надходження такої податкової Декларації (п. 179.8 ст. 179 ПКУ).

Слідчі підрозділи фінансових розслідувань органів ДФС у Дніпропетровській області забезпечили відшкодування понад 40 млн грн збитків, завданих державі

Протягом січня – квітня 2019 року в провадженні слідчих підрозділів фінансових розслідувань органів ДФС у Дніпропетровській області перебувало 289 кримінальних проваджень, з яких 136 – прийнято до провадження у поточному році.

Із загальної кількості кримінальних проваджень, які розслідувались працівниками слідчого управління фінансових розслідувань, закінчено 64 кримінальні провадження, з яких: направлено до суду з обвинувальним актом – 35; направлено до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності – 6; закрито у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення – 23.

Крім того, за 4 місяці 2019 року за підслідністю направлено 24 кримінальні провадження, приєднано до інших проваджень – 39.

Завдяки розслідуваним справам слідчими ДФС Дніпропетровської області впродовж поточного року відшкодована сума нанесених державі збитків у розмірі 40 млн 634 тис. гривень.

Особливості заповнення платіжних документів на сплату ЄСВ

З 02.05.2019 вступили в дію нові небюджетні рахунки 3719, відкриті на ім’я територіальних органів ДФС України для сплати коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) та фінансових санкцій.

Вимоги щодо заповнення платіжних документів на сплату ЄСВ визначені Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (далі – Порядок), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666, із змінами і доповненнями.

Згідно з п. 5 Порядку при сплаті ЄСВ поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:

● у полі № 1 – зазначається службовий код («*»);

● у полі № 2 – друкується розділовий знак «;» та код виду сплати («101» – сплата суми ЄСВ);

● у полі № 3 – друкується розділовий знак «;» та код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату;

● у полі № 4 – друкується розділовий знак «;» та роз’яснювальна інформація про призначення платежу;

● у полі № 5 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;

● у полі № 6 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;

● у полі № 7 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється.

Пунктом 15 додатка 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, із змінами визначено, що при заповненні реквізита «Отримувач»:

► зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах;

► зазначається прізвище, ім’я, по батькові отримувача, що відповідає прізвищу, імені, по батькові отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів;

► під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.

Зазначений порядок розповсюджується і на платників ЄСВ.

Відповідно до частини шостої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями для зарахування ЄСВ в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.

Отже, оскільки ЄСВ не належить до доходів бюджету, то код бюджетної класифікації не вказується, а у полі «Отримувач» платіжного доручення зазначаються найменування органу ДФС та його код ЄДРПОУ.

До уваги платників акцизного податку – реалізаторів пального та спирту етилового!

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесенно зміни, зокрема до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), який доповнено новим п.п. 14.1.6¹, що визначає поняття «акцизний склад пересувний».

Так, акцизний склад пересувний – це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Норми п.п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 ПКУ набирають чинності з 01.07.2019.

Відповідальність за несплату ЄСВ для «незалежників» та членів фермерських господарств

Платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

Норми визначені п.п. 1 п. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерських господарств несуть фінансову відповідальність відповідно до ст. 25 Закону № 2464, а особи, які провадять незалежну професійну діяльність, також несуть адміністративну відповідальність відповідно до ст. 165¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП).

Водночас слід зазначити, що для членів фермерських господарств адміністративна відповідальність відповідно до ст. 165¹ КУпАП не передбачена.

Нерухомість сільськогосптоваровиробника, частка якої здається її власником в оренду, оподатковується податком на нерухоме майно

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Норми встановлені п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – Класифікатор), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Якщо частка будівлі (споруди) сільськогосподарського товаровиробника (юридичної особи або фізичної особи), віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» код 1271) Класифікатора, здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, то така будівля (споруда) оподатковується податком на нерухомість на загальних підставах.

Нелегальна праця має негативні наслідки для найманих працівників

Боротьба з «тіньовою» зайнятістю та виплатою заробітної плати без оподаткування – один з пріоритетних напрямів роботи органів ДФС.

Адже від надходжень до бюджетів за рахунок оподаткування доходів, які отримують громадяни, залежить вчасне фінансування закладів освіти, охорони здоров’я, оборони, безпеки, культури, забезпечення надання грошової допомоги багатосімейним і малозабезпеченим громадянам та інших виплат соціального напряму. Нелегальна праця знижує доходи, зокрема до місцевих бюджетів, бюджетів Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Крім того, «тіньова» зарплата має негативні наслідки для найманих працівників. Зокрема, це відсутність соціальних гарантій, передбачених для працівника, – права на відпустку (у тому числі на час вагітності та пологів), страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, права на оплату листків непрацездатності. Також громадяни втрачають пенсійний стаж та можливість отримання допомоги у разі втрати роботи.

Неофіційно працевлаштована особа позбавлена законодавчого захисту та повністю залежить від роботодавця та його дій по відношенню до такого працівника.

Отже, виявлення порушників податкового законодавства у частині виплати заробітної плати – один з кроків захисту інтересів працівників. Тому ДФС бере участь у діяльності робочих груп, створених при обласних державних адміністраціях з метою виявлення найманих працівників, які працюють неофіційно, та залучення їх до оподаткування.

Зауважуємо, що офіційне працевлаштування – це обов’язок роботодавця, адже тільки офіційне працевлаштування надає гарантію соціальних, економічних та трудових прав для працівників і є запорукою підвищення надходжень до бюджетів України.

Результати кампанії декларування доходів громадян, отриманих у 2018 році

Станом на 2 травня поточного року до Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області подали декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2018 році, 1545 громадян Новокодацького, Чечелівського та Центрального районів. Загальна сума задекларованих громадянами доходів становить 396 817,65 тис. гривень.

З поданих декларацій 43 громадянина задекларували дохід понад 1 млн.грн. сума задекларованого доходу склала 214 281,71 тис.грн. До сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 2 445,52 тис.грн. та військового збору на суму 474,71 тис.грн.

494 громадянина задекларували податкову знижку на суму 1 180,30 тис. гривень., повернуто 329 громадянам суми податку з доходів фізичних осіб 754,73 тис.грн.

Фахівцями управління в Центрах обслуговування платників податків створено максимально сприятливі умови для оформлення та подання звітності. Також спеціалісти надають консультації і допомогу в заповненні податкової декларації про майновий стан і доходи. Нагадуємо, що громадяни, які мають право на податкову знижку подають декларацію до 31 грудня поточного року.

Щодо необхідності проведення інвентаризації залишків спирту етилового

станом на 1 липня

Відповідно до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ суб’єкти господарювання, які з 1 липня 2019 року відповідатимуть визначенню «платник акцизного податку», зобов’язані:

- з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

- до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

- протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 липня 2019 року, подати до контролюючого органу акт проведення інвентаризації обсягів залишків спирту етилового станом на початок дня 1 липня 2019 року із зазначенням адрес об’єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків спирту етилового, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишків спирту етилового, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об’єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів.

Адміністрування екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в частині викидів двоокису вуглецю

ДФС України, керуючись підпунктами 6 та 7 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, враховуючи зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), листом від 26.04.2019р. № 13932/7/99-99-12-03-04-17 доводить до відома платників особливості податкового адміністрування у 2019 році екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря в частині викидів двоокису вуглецю (далі - викиди двоокису вуглецю).

До розділу VIII Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни як в частині визначення платників, які справляють екологічний податок за викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.|

Пунктом 240.7 ст. 240 Кодексу визначено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 Кодексу, якими здійснюються такі викиди в обсязі небільше500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація