Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує:

УВАГА!!!

Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області нагадує, що кампанія декларування для громадян, які зобов’язані задекларувати доходи, отримані впродовж 2018 року, та для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність добігає кінця!

Граничний строк подання декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік – 02 травня 2019 року.

Сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» головного державного інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Правобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Тетяни Тичинської

«Порядок декларування доходів громадян, отриманих у 2018 році»

Питання 1. Вітаю. Якщо фізична особа зареєстрована (прописана) в одному місці, а дохід отримує в іншому, то за якою податковою адресою повинна подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО?

Відповідь. Доброго дня. Платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними).

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, згідно із п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичною особою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно із п. 179.7 ст. 179 ПКУ сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Питання 2. Яким документом необхідно підтвердити суму сплачених відсотків по іпотечному житловому кредиту, якщо я маю квитанції, у яких зазначено однією сумою сплачений основний платіж та відсотки (ануїтетні платежі)?

Відповідь. Якщо умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту шляхом ануїтетних платежів і у платіжному або розрахунковому документі зазначається лише загальна сума виплат без розбивки на проценти і основну суму боргу, то у платника податку відсутні підстави для включення до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається статтею 175 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Адже відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПКУ платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

Для підтвердження суми сплачених процентів за користування іпотечним житловим кредитом в обов’язковому порядку мають бути надані платіжні або розрахункові документи, в яких чітко зазначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, та прізвище, ім’я, по - батькові саме платника податку як платника цих процентів.

Питання 3. Чи виникає об’єкт оподаткування у фізичної особи при повторному продажу нерухомого майна в звітному році, якщо після першого продажу такого майна в цьому ж році договір на продане нерухоме майно було анульовано?

Відповідь. Якщо фізичною особою було продано нерухоме майно, зазначене у п. 172.1 ст.172 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), а в подальшому даний договір продажу анульовано та те ж саме нерухоме майно продано повторно, тобто здійснено продаж одного об’єкта, то дохід з даного продажу не оподатковується, якщо таке майно перебуває у власності платника податку понад три роки. У разі якщо таке нерухоме майно перебуває у власності платника податку менше трьох років, то дохід від продажу підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 5% від вартості такого об’єкта нерухомого майна. Так, оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна регламентується ст. 172 ПКУ.

Згідно з п.172.1 ст.172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Відповідно до п.172.2 ст.172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5%).

Контролюючі органи мають право здійснювати контроль за нарахуванням мінімальної заробітної плати

Ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 108) визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати встановлено ст. 3¹ Закону № 108.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (ст. 4 Закону № 108).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ст. 15 Закону № 108).

Статтею 35 Закону № 108 передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

► центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

► органи доходів і зборів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).

Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням, утриманням з її розміру податку на доходи фізичних осіб.

Члени фермерського господарства, які отримують пенсію за віком, звільняються від сплати за себе ЄСВ

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Згідно із внесеними змінами з 01.01.2018 особи, зазначені у підпунктах 4 та 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Отже, з 01.01.2018 звільняються від сплати ЄСВ за себе фізичні особи – підприємці, незалежно від обраної системи оподаткування, та члени фермерського господарства, віднесені до платників ЄСВ, які, зокрема досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії).

Основні фонди повертаються фізичній особі у разі її виходу з числа засновників: ПДВ-наслідки

Нормами п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, зокрема обмін такого товару (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ).

Отже, операція з повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, підпадає під визначення об’єкта оподаткування ПДВ та має оподатковуватись на загальних підставах за основною ставкою, а саме – 20 %.

Заява платника податків на проведення документальної позапланової перевірки є підставою для її проведення

Звертаємо увагу платників, що п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено підстави, за наявності яких проводиться документальна позапланова перевірка.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження (абзац перший п. 78.2 ст. 78 ПКУ).

Перелік функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій визначено п.п. 19¹.1.1 п. 19¹.1 ст. 19¹, ст. 19³ ПКУ. Функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (абзац перший п. 78.4 ст. 78 ПКУ).

Тобто, на підставі поданої заяви платника податків про проведення перевірки після прийняття рішення керівника контролюючого органу, яке оформлюється наказом, проводиться документальна позапланова перевірка.

Водночас, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків (абзац другий п. 78.2 ст. 78 ПКУ).

До Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено новітні моделі

ДФС України на офіційному веб-порталі за посиланням http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/374635.html повідомила наступне.

До Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі – Держреєстр РРО) включено 8 новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь в експериментальному проекті.

Саме ці моделі застосовуватимуть у своїй діяльності користувачі –учасники експериментального проекту з впровадження інноваційних технологічних рішень для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі (у тому числі Інтернет-торгівлі), громадського харчування, купівлі-продажу іноземної валюти, торгівлі через автомати з продажу товарів (послуг), надання послуг з приймання готівки для подальшого переказу, з перевезення пасажирів тощо.

Перелік новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь у експериментальному проекті затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.03.2019 № 121.

До цього переліку увійшли новітні моделі 7 вітчизняних компаній – учасників експериментального проекту та система «E-Receipt (e-Чек) електронний чек», розроблена Державною фіскальною службою України.

В основу системи «E-Receipt (e-Чек) електронний чек» покладено принцип обов’язкової он-лайн фіскалізації чеків на сервері ДФС. Ця система є альтернативою традиційним РРО, адже може застосовуватись для реєстрації розрахункових операцій, та є безкоштовною для користувачів.

Функціональні компоненти системи E-Receipt дозволяють суб’єкту господарювання – продавцю, застосовуючи персональні комп’ютери, планшети, смартфони, здійснювати реєстрацію розрахункових операцій та передавати звітну інформацію (чеки, z-звіти) до ДФС; покупцю – переглядати інформацію щодо чеків в Електронному кабінеті.

Вона інтегрується з іншими системами ДФС, може інтегруватися з іншими бухгалтерськими програмами користувача.

Новітні моделі, включені до Держреєстру РРО, пропонуються до експлуатації у тестовому режимі усім суб’єктам господарювання, які виявили зацікавленість щодо участі в експериментальному проекті.

Триватиме експериментальний проект до 31 грудня 2019 року. За його результатами Мінфіном прийматиметься рішення щодо новітніх моделей, які не підлягатимуть зняттю з реєстрації, та, відповідно, будуть рекомендовані до промислової експлуатації.

З Держреєстром РРО, що включає новітні моделі, затвердженим наказом ДФС України від 26.03.2019 № 247, можна ознайомитись за посиланням http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/320822.html.

Додатковий внесок держсектору до скарбниці: Дніпропетровщина відзвітувалась з частини чистого прибутку за 2018 рік

Для державних (комунальних) підприємств в Україні встановлено додатковий платіж до бюджету, який не сплачується суб’єктами господарювання інших форм власності. Таке додаткове фіскальне навантаження на державний сектор економіки відповідає принципу ефективного використання державної (комунальної) власності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» із змінами на Державну фіскальну службу покладено обов’язок забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку. До державного бюджету частина чистого прибутку за відповідний період відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у розмірі 75 відсотків.

Частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами, належить до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів.

Слід зазначити, що за 1 квартал 2019 року до державного бюджету надійшло частини чистого прибутку 6,1 млн гривень. До місцевого бюджету 2,2 млн грн, що на 1,4 млн грн або в 2,7 рази більше, ніж за аналогічний період попереднього року (за 1 квартал 2018 року до місцевого бюджету надійшло 0,8 млн грн частини чистого прибутку).

Всього розрахунки частини чистого прибутку за IV квартал 2018 року надали 274 підприємства, з них 101 державне підприємство і 173 комунальних підприємств.

Загальна сума нарахувань частини чистого прибутку за 2018 рік склала 27,4 млн грн при задекларованому чистому прибутку 60,2 млн гривень. У порівнянні з 2017 роком (по співставному з 2018 роком переліку підприємств), в якому задекларовано чистий прибуток у сумі 120,1 млн грн, частину чистого прибутку у сумі 25,4 млн грн, відбулось зростання задекларованих показників частини чистого прибутку на 7,9 %.

Видача готівки з каси для здавання її до банку оформлюється відповідними касовими ордерами

Видача готівки з каси для здавання її до банку оформлюється відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Норми визначені п. 29 розділу III Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями.

Вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) або розрахункової книжки для здавання її до банку оформлюється відповідними чеками РРО із виконанням операції «службова видача».

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки у касі суб’єктів господарювання, є:

1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку (за потреби);

2) квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування;

3) третій примірник «Копія супровідної відомості до сумки з готівкою», засвідчений підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача;

4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

ПДВ, зазначений у митній декларації, не був включений до податкового кредиту: виправлення помилки

До податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Норми визначені п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями.

Згідно із п. 201.12 ст. 201 ПКУ у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту для операцій із ввезення на митну територію України товарів є дата сплати ПДВ за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ.

У разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Якщо платником ПДВ при імпорті товарів сплачені суми ПДВ, зазначені у митній декларації, помилково не були включені до складу податкового кредиту, то платник ПДВ має можливість суми сплаченого ПДВ включити до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку (з урахуванням строків давності).

Доходи від операцій з борговими зобов’язаннями НБУ не включаються до доходу фізособи

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включається інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України (НБУ) та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць.

Норми визначені п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

З початку року за результатами документальних перевірок юридичних осіб до бюджету надійшло майже 100 млн гривень

«Сьогодні головним принципом контрольно-перевірочної роботи фіскальних органів є вибірковість контролю на основі оцінки та опрацювання ризиків в діяльності платника, що цілком відповідає міжнародній практиці та дає змогу значно зменшити тиск на сумлінних платників, а також зосередити увагу фіскальних органів на ризикових платниках», – зазначив заступник начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Дмитро Мельник.

Так, протягом І кварталу 2019 року підрозділами аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено 444 документальні перевірки юридичних осіб, за результатами яких до бюджету надійшло 97,2 млн грн грошових зобов’язань, це на 88 млн грн більше ніж у січні – березні минулого року.

Також, при зниженні у І кварталі поточного року кількості проведених фактичних перевірок суб’єктів господарювання, які використовують РРО, у порівнянні з відповідним періодом минулого року (101 проти 112), до бюджету надійшло фінансових санкцій в 1,8 рази більше (236 тис. грн проти 128 тис. гривень).

Отримуєте електронні довірчі послуги – особиста присутність отримувача обов’язкова!

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» та п. 7 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19 вересня 2018 року № 749 ідентифікація заявника, який звернувся за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови його особистої присутності.

Отже, при отриманні електронних довірчих послуг особиста присутність співробітників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності з оригіналами документів, які передбачені п. 5.1. Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – АЦСК ІДД ДФС), є обов’язковою.

Звертаємо увагу, що у засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки «ІІТ Користувач ЦСК-1» реалізовано можливість повторного (дистанційного) формування кваліфікованих сертифікатів відкритого ключа за електронним запитом на захищений носій особистого ключа (далі – Носій). Генерацію нового особистого ключа можливо здійснити на поточний Носій, з якого зчитано діючий особистий ключ.

Дистанційно сформувати нові сертифікати зможуть лише ті користувачі, які мають:

► чинні сертифікати (наприклад, до закінчення строку чинності сертифікатів залишилось декілька днів);

► незмінні реєстраційні дані (ПІБ, адреса реєстрації місця проживання, код ЄДРПОУ організації тощо);

► особистий ключ доступний лише користувачу та не є скомпрометованим.

Детальну інформацію щодо повторного (дистанційного) формування сертифіката за електронним запитом засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки «ІІТ Користувач ЦСК-1» можливо переглянути у настанові користувача (пункт 6).

Актуальна версія засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки «ІІТ Користувач ЦСК-1» та настанова користувача доступна для завантаження за посиланням https://acskidd.gov.ua/korustyvach_csk

Інформацію розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України на сторінці АЦСК ІДД ДФС за посиланням https://acskidd.gov.ua/news#245

Новостворена ФОП у декларації про доходи вказує також інформацію про майновий стан

ДФС України на офіційному веб-порталі за посиланням http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/375050.html нагадала, що фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ) для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб (п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПКУ ФОП подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року)), в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

ФОП, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані ФОП в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації ФОП (п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).

Отже, новостворена ФОП у квартальній податковій декларації, яка подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), поряд з доходами від підприємницької діяльності вказує інформацію про майновий стан (рухоме та нерухоме майно).

Форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» із змінами.

Наслідки несвоєчасної та не у повному обсязі сплати ЄСВ

Нагадуємо про необхідність своєчасної та повної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), у тому числі погашення існуючої заборгованості.

Акцентуємо увагу роботодавців – юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), які використовують працю найманих осіб, та зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ за застрахованих осіб, а також ФОП; членів фермерського господарства; осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, і зобов’язані сплачувати ЄСВ за себе, на наступному:

1. Юридична особа, ФОП або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання з ЄСВ за інших осіб.

2. Розстрочення та відстрочення заборгованості зі сплати ЄСВ не передбачено. Заборгованість не підлягає списанню за терміном давності.

3. Законодавством передбачено відповідальність за несвоєчасну сплату ЄСВ – штрафні санкції та пеня.

4. Якщо платник ЄСВ має на кінець календарного місяця заборгованість, яка перевищує 10 гривень, йому надсилається вимога про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом. Якщо платник не провів оплату протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а також не повідомив ДФС про її оскарження, вимога передається державній виконавчій службі.

Заходами примусового виконання рішень про стягнення заборгованості є:

  • звернення стягнення на майно боржника (у тому числі на грошові кошти);
  • звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), інші доходи, пенсію, стипендію боржника.

Звернення стягнення на майно (у тому числі на грошові кошти останнього) є одним з найпоширеніших засобів примусового виконання рішення, без якого не провадиться практично жодне з виконавчих проваджень, що не закінчилися на стадії добровільного виконання.

Процедура звернення стягнення на майно боржника складається з трьох невід’ємних послідовних частин: арешт (опис) майна, його вилучення та примусова реалізація.

Поширеним заходом виконання рішень про стягнення є звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), інші доходи, пенсію, стипендію боржника. У цих випадках державний виконавець при з’ясуванні місця роботи чи отримання пенсії боржника направляє виконавчий документ для виконання до бухгалтерії підприємств. Розмір утримання за даною категорією виконавчих документів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» не може перевищувати 20 % щомісячної платні, крім випадків, якщо боржник надасть заяву про утримання з нього більшого відсотку.

При цьому слід зазначити, якщо боржником виконавчий документ про стягнення заборгованості не виконано у строк для самостійного виконання, державним виконавцем стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від суми стягнення та за примусове виконання рішення з боржника стягуються витрати виконавчого провадження, які були понесені при проведенні виконавчих дій.

Важливо: щоб дізнатися про наявність/відсутність заборгованості з ЄСВ потрібно особисто звернутися до органів ДФС з відповідною письмовою заявою, або безпосередньо переглянути інформацію щодо заборгованості в «Електронному кабінеті», обравши в меню «Стан розрахунків з бюджетом».

Сплата гарантійних внесків: податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (п. 185.1ст. 185 ПКУ).

Підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено:

● постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності;

● постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Нормами п. 187.1 ст. 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а у разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а у разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки кошти у вигляді гарантійних внесків у майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем.

Терміни подання податкової декларації з туристичного збору

Базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу (п.п. 268.7.3 п. 268.7 ст. 268 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

Форма податкової декларації з туристичного збору затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2015 № 636 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.2015 за № 912/27357.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

У Дніпрі ліквідовано межрегіональний конвертаційний центр з оборотом майже 560 млн гривень

Співробітники податкової міліції ГУ ДФС у Дніпропетровській області спільно з слідчим управлінням Нацполіції в Дніпропетровській області припинили роботу міжрегіонального конвертаційного центру, через який було проконвертовано майже 560 м

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація