Іван Редкач — типовий невдаха-мексиканець, за якого чомусь в нас вболівають.
Вітаю, друзі. Наша журналістика вкотре довела, що остаточно перетворилася на придаток фейсбуку. Незалежні розслідування, цікаві інтерв'ю з розумними людьми залишились в минулому. Теперішнє — обмежений контент заради хайпу, лайків, шейрів та переходів.
Саме тому за останній місяць сталося дві абсурдних та протилежних ситуації.
Перша — те саме відео, де недалекоглядний Василь Ломаченко прославив не лише православ'я, а й ерефівську десантуру. Замість того, щоб спитати: Василю, ти це спеціально зробив чи трохи завтичив, а гордість і корона не дозволяють вибачитись перед шанувальниками, всі тупо залили той відос й витратили на нього тижневий рекламний бюджет. Бо то хайп, переходи на сайт, нові підписники, а, значить, й більші гроші від букмекерів.
Друга — ті ж самі люди весь минулий тиждень піарили бій Івана Редкача. У порівнянні з Ломаченко це хлопак, який щодня отримуєна горіхи в школі за дурні жарти, а постояти за себе не може. Єдина гордість Івана — перемога над колишнім чемпіоном, а нині збитим льотчиком Девоном Александером. Коротше кажучи, на вихідних хлопчина з Шостки вийшов на ринг, вкусив соперника, програв бій, а потім ще обматюкав прихильників боксу у соцмережах. І що тут такого — спитаєте ви. А те, що Іван хизувався отриманням мексиканського паспорта, називав людей, що йому писали українською, бЕндерами й казав: просрали Крим, невдовзі і країну просерете. Але жодна людина не написала про це перед боєм!
Одна справа ображатися на Ломаченка, Усика чи Гвоздика. Вони купу разів робили нас щасливими своїми перемогами. Тому нам неприємно, коли ці чемпіони прославляють московський патріархат, Кернеса чи забувають, чий Крим. Але яка нам до біса справа до лузера з мексиканським паспортом, що ніколи не був й не буде в топах світового боксу?
Мораль: любі журналісти, давайте вже якось покращувати якість контенту, бо лайна в мережі стільки, що за день, навіть, найспокійніша в світі людина перетворюється на Гітлера. І забудьте вже про Редкача. Він не той, хто нам потрібен.
