Відтворюймо живу народну мову з полтавсько-канівських країв — слова, вислови, вигуки. Приєднуйтесь до групи Збережемо канівсько-полтавську говірку, ставте туди все нове на цю тему. Без матюків, прокльонів і суржику (чого доброго, а для цього вже з'явилось багато фейсбук-сторінок), тільки найкраще. Поповнюйте, поповнюватиму і я.
Торік; сейгод; сюніч; о-гля; дві відрі; кобеняк (капюшон); ґаврі (галки); рундучок (поріг); призьба (навколо хати); марелі (абрикоси); пакіл (шкворінь); не кури (не піднімай пилюку); пиляка (пилюка); берег (берег річки або луг, який залишився від неї після осушення); човгають; торшник (сарайчик для реманенту і матеріалів); сарай (не хлів); явір (аїр); ходьом; погрібник; маслечко; куди твоє діло; куди там; от уже; оно (коли вказують кудись); клечіння (на день Святої Трійці); шулики (коржі на свято Маковія); га; тю(у-у-у); та шо ти кажеш; спасибі (домінує над дякую); дурно (задарма або даремне); ну, копачі, беріть свої копаниці; таки так; було б знаття; і не кажи, і не балакай; здорові були; от лиха година; ой, леле; ой, матінко; людей, як у Києві на вокзалі; далеко, звідси не видно; ще коні воду не пили (рано); лягає з курями; не перцюй; німця рижого на вас з нагайкою; не все того світу, що у вікні; не кляни Панька і не гуди Оришку; надувся, як сич на погоду; та шо там казать;...
Ну і, звичайно, найм'якше у світі л та інтонації і мелодії, які не передаються на письмі.
