Коли я у листопаді писав про фокуси української транслітерації (http://uainfo.org/blognews/1478511449-dekilka-pitan-stosovno-ukrayinskoyi-transliteratsiyi-abo.html), поняття не мав, яка частка досить чисельних читачів тої статті підтримала мою позицію. І ось, ні сіло, ні впало, у січні фейсбуком поширилось повідомлення про введення офіційної транслітерації українських літер латиницею (http://life.pravda.com.ua/society/2010/02/1/38791/), яке було опубліковане на Укр. Правді ще у 2010 р.

Нагадаю, у моїй статті одним з найбільших зауважень до нинішніх правил транслітерації було те, що наша літера г транслітерується як латинське h. Кілька прикладів із таблиці транслітерації, яка була введена Кабміном у 2010 році: Борщагівка — Borshchahivkа, Гадяч — Hadiach, Олег — Oleh, Ужгород — Uzhhorod, Гоща – Hoshcha. Як англомовні вимовляють українські назви з цієї таблиці, згідно цих правил транслітерації? Дуже просто — Борщахівка, Хадяч, Олех, Ужхород, Хоща, а ще Халушка, Проспект Перемохи, Яхотин і тп. Це знає кожен, хто чув, як англомовні вимовляють українські слова.

І от, нарешті, я отримав підтвердження, що цей сумний факт розуміє багато українців. Декілька цитат із відгуків під таблицею транслітерації (усі відгуки зроблені у січні 2017 р., через 7 років після публікації статті):

«Якщо я в старому паспорті я Gryshchenko, в картках на посвідченні і скрізь, то чому я маю ставати Хрищенко ? Або людина з іменем Гліб стає хлібом ? Галя — Халею. з Г — Н повна […] в них вийшла.»

«З буквою Г перегнули, тепер я Бохдан Хуменюк і по іншому за кордоном не читають хто б вам що тут не [розповідав].»

«якщо ця транслітерація означає, що слово horror в українскій буде вживатися як горор, а не хорор, то ідіть до...»

«я не хочу бути Халею. ..бо в англійській мові буква h читається всюди як х ,а не г...а мій син буде Бохдан. ..хай йдуть в [...] з такою транслітерацію!»

«я знаю , що [в англійській мові немає] чистої букви х , як в нас...але все ж таки, слова на букву чи з буквою h читаються більше до х , а не до г.»

«Лухова ще ладно, а ось Халахан — таки зовсім не Галаган»

«біля села Рудники є вказівник на батьківщину Франка — село Нагуєвичи , як воно тепер правильно латиною ....?»

А один із коментаторів навіть запропонував той самий розв'язок, що і я, – транслітерувати г як gh, а не як h. Дивіться тут: http://urps-notices.blogspot.ca/2014/09/propozycija-novogho-standartu-ukrajinsjko-latynsjkoji-transliteraciji.html Цей чоловік навіть свої ім'я у фейсбуці пише як Olegh.

Кінець кінцем, здоровий глузд проліз навіть у ці правила транслітерації – прізвище Згурський за цими правилами транслітерується як Zghurskyi. Це прізвище якраз і буде вимовлятися англомовними так, як його вимовляємо ми, – Згурський. Так, у цьому випадку це було зроблено, щоби уникнути вимови Журський (оскільки zh дає ж). Але чому не зробити транслітерацію нашого г як gh в усіх словах, і навчити весь світ вимовляти українські слова вірно? Ми ж навчили, правда ще не усіх, говорити Kyiv, а не Kiev. На це пішло 25 років, але саме так, зокрема, нація здобуває повагу у світі, коли заставляє усіх говорити Tallinn, а не Tallin, Moldova, а не Moldavia і тд.

Хтось може спитати, чого ти так носишся з цією транслітерацією? Найбільше, що мене зачепило в цьому, це наступ на літеру г. Ми змушуємо іноземців вимовляти її як х, а самі потайки витісняємо її літерою ґ в українських словах. Історично ґ використовувалась в українській мові дуже обмежено. Навіть у Харківському правописі, який для більшості населення України ввів деякі нехарактерні слова і правила, неіншомовних слів з ґ лише близько 25 – з майже чотирьох сторінок слів на ґ. Усі інші – іншомовні слова, типу ґаз, ґалерія, ґаліфе, ґалянтерія, ґальоша, ґамаша, ґараж, ґарантія, ґарнізон, ґардероб. Я вважаю, що і деякі з неіншомовних слів на ґ притягнуті за вуха – у певних місцевостях Центральної України від носіїв незіпсованої мови ви почуєте виразне ґ у словах ґава і ґвалт; на Полтавщині скажуть ґави або ж ґаврі, але гвалт; але там скрізь скажуть ганок, а не ґанок. У випадку саме цих слів ще потрібний неупереджений мовознавчий аналіз, але вже зараз очевидно, що наш фонетичний апарат пристосований до г, а не до ґ. Літера г гнучка і мелодійна, як наші пісні. Ми не просто так вимовляємо гараж і гарантія, а не ґараж і ґарантія. Ми це робимо інстинктивно, на відміну від росіян і англомовних. Як сказав один із коментаторів статті на life.pravda.com.ua, «Саме по вимові букви „Г“ найшвидше розрізняли українців і москалів... Пам'ятаю коли її вводили то [вважалось], що ... тільки кілька слів буде із цією буквою. А що ми маємо сьогодні?»

Так, в України зараз є більш нагальні проблеми — війна, корупція, економічна криза. Але через неуважність до таких «дрібниць» ми ризикуємо загубити наш культурний код. Тим дивніше, що деякі поважні ЗМІ, як от часописи Тиждень та Новое Время, Громадське, 5-й Канал, підходять до цього питання легковажно і часто використовують г і ґ коли як заманеться. А недавно побачив у фейсбуці приклад, який можна назвати символом цієї сверблячки замінити г на ґ: «у Ґаазі». Навіть за новомодними правилами назва цього міста починається з Г – в оригіналі Den Haag (гол.) або the Hague англійською. Тобто людина мабуть вже ставить ґ в усі іншомовні слова.

Можуть сказати, ти виступаєш за те, щоби іноземці вірно вимовляли українські слова, але проти того, щоби українські слова звучали так, як в оригіналі. Так, в оригіналі звучить орґанізейшн, бріґейд, ґазет. Але українські слова організація, бригада, газета освячені довголітньою мовною практикою нашого народу. Ми переінакшили їх на свій лад, вклали у них свою душу. А українські слова тільки виходять у світ, іноземці тільки починають вживати їх у масовому порядку. Отже, це — дві різні ситуації. І ця дитяча хвороба переходу на ґ не потрібна.

Отже, зараз у нас відбувається мовний хаос. Ми заставляємо іноземців говорити халушка і Борщахівка, але забираємо Г з гарантії чи глянцю, новомодно переходячи на ґарантію та ґлянець (не кажучи про ґуґл). Так ми договоримось до трахторних бриґад з ґаражами. Натомість пхаємо г у Хельсінкі, де її нема ні у фінській, ні у англійській (https://translate.google.com/#auto/...). Треба поважати перлину української мови — літеру г, якої нема у багатьох інших мовах. Не знищувати її в одних словах, де вона жила тисячоліттями, і не ставити у інші, де її ніколи не було.

Колись у кінці 80-х вірш Івана Малковича, який закликав захищати крихітну свічечку букви «ї» та оберігати місячний серпик букви «є», пробудив у багатьох любов до рідної мови. Зараз настав час захистити літеру г. Це наш обов'язок перед прийдешніми поколіннями.

P.S. Чудовий доказ того, що звуки h та x звучать [майже] однаково — тут: https://en.wikipedia.org/wiki/Voice... і https://en.wikipedia.org/wiki/Voice.... Різниця є (я про це вже казав і ніколи не заперечував), але невелика, набагато менша, ніж між г і х. Тому українці і вважають, що англомовні кажуть Хадяч, а не Гадяч, коли читають Hadiach. Ну не будуть же на рівному місці Грищенки, Гаргари і Гуменюки обурюватись, що їх тепер англомовні називають Хрищенками, Хархарами і Хуменюками. Ці Грищенки, Гаргари і Гуменюки — не філологи, вони просто тримають вуха відкритими і слухають неупереджено, їх не хвилює різниця між Voiceless velar fricative та Voiceless glottal fricative. Ця різниця настільки мала, що вона просто не має значення. А от деякі (не усі) філологи доводять мені, що ця різниця — величезна. Це — як у випадку з музикознавцями. З декотрими з них не можна ходити на концерти класичної музики, вони постійно шукають помилки у найменших дрібницях виконання, це заважає їм слухати музику, вони заважають і собі, і навколишнім отримувати насолоду від в цілому гарного виконання. Мені доводять, що я невіглас, не знаю різниці між Voiceless velar fricative та Voiceless glottal fricative. По-перше, знаю. По-друге, це якраз випадок, коли розв'язок швидше може знайти людина з іншої сфери. Тому що деякі філологи тут не бачать за деревами лісу. Агов, філологи, які розуміють, що я маю рацію, відгукніться.

І наостанок. Я не пропоную перейменувати гіпопотама у хіпопотама. Але водночас я проти перейменовування хокея у гокей. Я просто пропоную залишити все в плані використання літер х, г і ґ, як було до останніх нововведень.