Зустрічаю в інтернеті, у фейсбучних повідомленнях ідеї — зібрати інформацію про усі пам'ятники Шевченку по усьому світу, поставити пам'ятник Петлюрі, опитати діаспору з приводу вражень щодо України, провести велосипедний пробіг під патріотичними гаслами і тп. І усі шукають фінансування. От якби усі збирали гроші на надання фінансування малим фермерам і підприємцям, які би потім підтримували культуру і освіту, на виховання дітей автентичній культурі і мові своїх регіонів, на культуро- і мовознавчі дослідження і створення баз даних місцевих діалектів і пісень, народного мистецтва, на лобіювання змін у децентралізаційній політиці, щоб не закривались сільські школи і лікарні. Якби народ заставив владу усе це профінансувати і доклав ще свою копійку, не було б загрози зникнення чистої, автентичної української культури і мови, а ця загроза зараз стає все більшою, під час війни і владного мародерства. Щезнуть автентичні мова і культура, потім будуй чи не будуй пам'ятники, проводь чи не проводь велопробіги, опитуй чи не опитуй діаспору, націю не відновиш.