Чим відрізняється мозок Айнштайна і мозок торгівця овочами на базарі? З першого погляду нічим особливим. Торгівець може бути навіть цілком креативним і ерудованим. Відмінність полягатиме у потужності уяви спроможності, оперувати тим, що на сьогодні навіть не можна зважити. А ще у – здатністю навчатися і кайфувати від невідомості. Тим не менш саме така спроможність дозволяє робити відкриття і таку реальність, що згодом впливає на життя торговця і вирощування овочів.

Про те як зміниться світ за найближчі 10 – 12 років, як має змінитися Україна мої колеги з Українського інституту майбутнього описали в тексті стратегії Україна 2030. Я ж зосереджуся на тому чому аби залишитися на світовій арені українцям варто стати Learning Nation…

***

У 2030 році Україна впевнено сприймається на світовій арені як країна , куди приїздять за найдієвішою підготовка до життя в у мовах турбулентного світу. Одним із чинників цього прориву стала успішна адаптація до стану невизначеності, переосмислення досвіду життя в умовах інституційної слабкості, відкриття у собі здатності не лише успішно виживати, але й розвиватися у цьому стані. Тут накопичено достатньо експертизи для пошуку відповідей на ситуації з високою ступінню волатильності, невизначеності, складності, амбівалентності і сформовано умови для персонального та організаційного перезавантаження навичок (reskilling&upskilling) з відповідним інструментарієм.

Українське суспільство і нові емерджентні інституту, що постали унаслідок його трансформації характеризуються життєстійкістю (resilience), адаптивністю, гнучкими (agile) підходами до формування і реалізації політики, ведення бізнесу, розвитку територіальних громад, тощо

Стратегії навчання впродовж життя стали повсякденними практиками суспільства, в якому сформувалася критична маса індивідів і спільнот, що націлені зайняти нові професійні ніші, що сформовані технологічною революцією і соціальними настроями.

Відкривши для себе нові можливості українське суспільство досягнуло стану learning Nation – нації, яка відповідає на виклик невідомості динамічним освоєнням нових навичок. Це зокрема передбачає, що практики навчання стали чинником, який зміцнює соціальну тканину.

Складовими останньої є learning organization, learning community, learning families, що формують Learning&Development Ecosystem

Істотну роль у підтриманні цієї екосистеми навчання відіграє кардинально оновлена система освіти. Cистема освіти здизайнована таким чином, щоби максимально заохотити ціложиттєве навчання. Ключовими елементами є національна освітня платформа із сервісами для формування індивідуальних освітніх траєкторій та максимальною інтеграцією формальної та неформальної системи освіти, перетворення господарчих комплексів класичних інституцій освіти на освітні хаби, доступні впродовж всього дня для різних аудиторій, ваучерна система для забезпечення базових освітніх послуг. Але найголовніша умова полягає у формуванні культури ціложиттєвого навчання, що має знайти відображення у відповідних цінностях, способі життя та повсякденних звичках.

learning organization

це компанії, які фасилітують навчання своїх співробітників і здатні постійно трансформуватися Поняття було вперше запроваджено дослідником MIT Sloan School of Management Пітером Сенджі

Організації постійного навчання кваліфікована за п'ятьма основними напрямками діяльності: систематичне розв'язання проблем, експерименти з новими підходами, навчання на власному досвіді та історії, навчання на основі досвіду та кращих практик інших, а також – дієва система обігу знань в організації[1]. З 1990-х, коли була запропонована ця концепція learning organization були дуже нішевим явищем, оскільки таке могли собі дозволити вкрай мала кількість бізнесів (або великі у яких є достаня частка ринку і запас ресурсів та лідерська візія керівника або малі, які формують нові ринки) З впровадженням цифрових технологій, зміною у поведінці клієнтів, що потягнула зміну бізнес-моделей компонент learning став критично важливим практично для кожної компанії.

Learning Community

Навчальна спільнота — це будь-яка група людей, які поділяє спільна мета і де люди навчається одне від одного і одне з одним. Cпершу така форма розвивалася розвивався у вищій школі, але тепер існує безліч типів навчальних спільнот, включаючи професійні, онлайн, сусідські. Співпраця в навчанні найкраще відбувається саме у спільнотах, тому має сенс створювати навчання спільноти для стійкості у всьому суспільстві. Кейт Дейвіс, директор Центру креативних змін, Антіохського університету Сіетла вважає, що спільноти важливі, щоб розширювати перспективи у питаннях цілей сталого розвитку. Це може бути і участь у практичних спільних завданнях, як-от створення спільних садів або будівництво малих інфраструктурних об'єктів може стимулювати активне навчання та обмін навичками.

learning families

Концепція родин, які навчають лише розвивається. Каталізаторами цього нового руху з одного боку є увага світу емоцій, як складової якості жяття, з іншого – криза інституту традиційної родини. Відтак спільний досвід навчання і розвитку додає сенсу у стоскнки пар, взаємини батьків з дітьми. Цей тренд резонує із розвитком економіки досвіду, що проявяється через пригодницький і пізнавальний ткризм, тематичні смейні парки, наукові музеї, майстер-класи, тощо.

Станом на 2019 рік в Україні стартувала Нова українська школа, розпочато розробку концепції нової моделі вищої освіти, активно ровивається ринок неформальної освіти, що поступово претендує на роль окремого сектора креативної економіки. Слабкість інститутів класичної вищої освіти призводить до того, що компанії, які працюють, на ринках, що стрімко зростають (наприклад ІТ, енергетика, smart-argo&food) стикаються із кадровим голодом та організовують корпоративні університети і академії, посилюють HR струтктури для полювання на таланти. Відтак, в бізнес-секторі накопичується освітня екпертиза.

Що далі потрібно, щоби ці тенденції призвели зрештою українське суспільство до Learning Nation?


[1] Devid A. Garvin. Bulding the Learning Organisation — Harvard Business Review, July-August, 1993 – P.78