Місцеві вибори 2020 – це реквієм за партійною демократією в Україні.

Україна здобувала незалежність під гаслами багатопартійності, плюралізму думок і ринкової економіки. Ідею національної держави тоді точно не сповідували мільйони, і відверто кажучи до 2014 року, вона не сильно турбувала навіть пасіонаріїв.

Економіку України можна назвати ринковою, якщо визнати, що шимпанзе це теж людина, бо певна схожість все ж є.

Плюралізм думок знаходиться під загрозами фанатів свідки страждань Петра і Віктора, які один з позицій ультрапатріотизму, а другий ультра «чєловєколюбія» випалюють будь-яку адекватну дискусію в Україні.

Що ж до партій, то їх більше немає. Є політпроекти за принципом акціонерних товариств, які інколи ще використовують старі партійні лейби, але ні про якусь ідеологію, програму чи якісь соціальні ліфти в самих політпроектах не йдеться. Не має навіть якоїсь ідентифікації, коли людина себе позиціонує, як член партії. От серйозно, скільки з тих що йшли кандидатами на вибори, завтра продовжать розвивати партію? Та ніхто. Навіть власники партпроектів, ще подумають, а чи треба це продовжувати фінансувати, чи краще забити і під наступні вибори щось свіженьке придумати.

Майже тотально в усіх партпроектах України діє франшиза. Умови прості і порядні.

«В нас лейба і центральні ЗМІ з вас бало і люди на містцях. Немає бабла? Ех, ну хоть тоді не мудозвонів в списки. Є бабло? Запихуйте кого хочете. Ваші гроші, ваші правила». Більшість регіональних «франшиз» елементарно не могли знайти людей, щоб ці списки заповнити.

І такі випадки мали місце в кожному проекті, які хоч на щось претендували, від «Слуг» до «ЄС» зі різницею хіба в тотальності п…здєца і нахабності.

Винятком може бути хіба «Партія Шарія» бо туди набирали з якоїсь копрофільської секти.

Я втомився сміятись, коли бачив, як люди, що називали себе «порохоботами» чи «вірними слугами» після придбання їх франшизи хлопцями з баблом вилітали нафіг з партій зі словами «Петро Олексійович / Володимир Олександрович – це якась помилка».

Немає помилки, просто ви не зрозуміли правила гри.

І саме тому українські виборці послали ці вибори «політфраншиз» під три чорти. Бо вони теж втомились від постійного наєб@лова. Ну і ще нюанс, ті хто підтримували ЗЕ у 2019 році просто не прийшли на вибори, адже Володимир – не оправдав, а інші в їх розумінні ще гірші.

Що робити? Знищувати диктат політпроектів на всіх рівнях. Бо громади належать українцям і громадянському суспільству, а не «франшизам» чуваків із баблом. Принаймні це має стати метою.