Хелоу, еврі баді! Хоч я вчора і рознюнявся, але як не крути, а писати треба. Тому, як казав один дядько, вйо до новин, а в моєму випадку — до чергових мудрувань, навіяних одеськими туманами, хай їм грець!

Поїхали потихеньку. Зачеплю сьогодні тему інформаційних війн, екстраполюючи її на українські реалії. Тема благодатна, та і писали про це чимало авторів, то чим я гірший?

Але мені б хотілось зачепити тему більш глибшу та не таку помітну. Це тема війни, як би це коректніше висловитись, війни сенсовної, або війни сенсів("смыслов" російською) . Ця війна має за мету змінити свідомість, фундаментальні моральні та культурні цінності. І інформаційна війна є лише однією із складових сенсовної війни. Коли розглядати це в площині фізичної війни, то мета інформаційної війни захопити плацдарм, закріпитися, а війна сенсовна — це окупація та колонізація. Тобто у цих війн різні горизонти планування. Інформаційна війна — війна розрахована на короткий термін, а сенсовна війна — надовго. Більш того, об'єкти атаки цих війн теж різні. Інформаційна війна розрахована на певну категорію громадян, а сенсовна — на всіх. Відповідно, і методи ведіння цих війн різні.

Інформаційна війна проводиться за допомогою ЗМІ: телебачення, радіо, преса, як друкована так і інтернет-ресурси. Контент інформаційної війни агресивний, сповнений негативу. "Шоколадний барига", "зубожіння", "тарифний геноцид" — це все елементи інформаційної війни. При чому, ця інформація розрахована на неосвічене населення, яке не хоче, або не може критично аналізувати цей контент.

А от технології сенсовної війни кардинально відрізняються від технологій інформаційної війни. Мовна тема в Україні, голосування по приколу, "хуже нє будєт" , комплекс меншовартості — це все елементи війни сенсів. Згадайте дев'яності роки, і "тупих американців" яких транслював Задорнов з кожної дірки. І більшість росіян, та і українців, радо плескали в долоні і пишались тим, що вони обрані і в них "особий путь". Це яскравий приклад сенсовної війни, мета якої — формування свідомості та створення стереотипів.

Для ведіння такої війни залучаються авторитети науки, культури, талановиті письменники, музиканти і навіть художники. Тут не вийде кинути лайна вентилятор і чекати гризні, це як раз технології інформаційної війни, адже, як ми пам'ятаємо, критерії інформаційної війни: агресивність та негатив. А от написати оповідання про вчительку української мови, яка була монстром, бо примушувала вчити цю саму мову, тому автор її не вивчив на знак протесту — це елемент сенсовної війни. Або кинути клич в фейсбуці "Хто не розмовляє українською — той ворог" та здійняти срач(елемент інформаційної війни), а потім знайдеться російськомовний, який напише чудовий пост про те, що він відмовився від всього російського і вивчив мову. Йому, звісно, всі віртуально плескатимуть в долоні, кричатимуть "слава" , додаватимуться у друзі, а в цей час ця людина, чудовою літературною українською писатиме чудові проникливі пости про війну, про кров та сльози, і в той же час потихеньку буде підштовхувати аудиторію до того, що час припиняти війну, любою ціною. Це тільки декілька сюжетів, які можуть, а може й вже реалізовані у нас. Це формування свідомості, ненав'язливе, м'яке, яке, як вода, точитиме камінь наших моральних принципів.

Наразі, маю зауважити, що і інформаційну війну і сенсовну війну ми програли. Програли через те, що багато років ми взагалі не захищались від неї. Свідомість українцям формували спеціалісти країни, з якою ми нині воюємо. Через те ми так швидко втомились від війни. Через те багато з нас вважало, що української музики взагалі не існує крім ВВ та Океану Ельзи. Через те українська мова вважалась мовою селюків, рагулів та неосвіченого бидла. Через те у чималої кількості наших громадян туга по совку. Через те, багато хто і досі вважає росіян братським народом, і що без Росії ми не виживемо. Через те, у більшості громадян домінує російський, або російськомовний інформаційний або медійний контент. І так далі... І все через те...

Кожен з нас є елементом інформаційного поля. Кожен з нас є як інструментом, так і бійцем інформаційної так і сенсовної війни. Тому, кожен з нас має розуміти, що інформація, яку він доносить до інших — це зброя, яка може вбити. Необдумано поширена стаття з неперевіреною інформацією може мати різні наслідки, як на даний час, так і в перспективі. Отаке.

Писав свою писанину писав, і ось що ще спало на думку. 95 квартал — це як раз ті, хто багато років формував в Україні свідомість. Певну свідомість. Проросійську свідомість. Зараз вони при владі. При владі ті, хто формував нам симпатію до ворога. Що вони наформують далі, прогнозувати складно, але впевненості, що щось корисне для України, в мене нема. Нема, від слова "взагалі".

Але, зберігаємо спокій, тримаємо хоч і інформаційний кулемет в належному стані. Бо є надія, що і мої та ваші інформаційні кулі виб'ють мізки якомусь московському заброді.

Тому не забуваємо і кажемо:

Слава Україні!