- ...Вова, скажіть, містер Трамп вас домагався? Змушував?
- Понімаєте, дядя Трамп сказав, шо дасть джевеліни і вобще зробить самим крутим президентом… І що про це ніхто не узнаєт. І я здєлав ето…
- Що ви робили, Вова?
- Ну я ето… ну він сказав, шо ніхто не взнає… Я не хотєл…
- Вова, скажіть що ви робили?..
- Я… — чути плач: — я ето… Він казав, шо джевеліни дасть…
- Вова, заспокойтесь… То що ви робили?
- Ну… він хотів мене в туда… А я не дав! Казав, шо, дядя Дональд, ви дуже багато просите за джевеліни…
- Ну а що ж ви тоді робили, Вова?
- Ну я ето… прокурора пообіцяв… И-и-и-и… — чути ридання.
- І все, Вова?
- І єщо ето самоє… Ну він як маньяк був, звонив мені постоянно…
- І що, Вова?...
- Ну і я ето… в рот брав…
Чути глухі ридання, які поволі стихають. Зненацька тишу розриває розлючений голос Ляшка:
- Пане Зєлєнський, це вже ні в які рамки не лізе! Гімнюк!
А тим часом на вулиці всюди буяла осінь. Дерева приміряли нові шати: одні рядилися в золото, інші — в багрянець. На блакитному небі де-не-де біліли хмарки. Хороше та спокійно. Без політики, без метушні...
