Натицявшись кнопочок в Раді, їхала собі Лизька Богуцька на своїх пошарпаних жигулях. Пердолить така по трасі, морзянкою з ФСБшниками спілкується, і тут — опа, машина повертати перестала. Лизька звичайно шипуна з переляку пустила, бо, можна сказать, тільки жити почала, в депутати пробилась, а тут така халепа… Чуть до апостола Петра не потрапила. А з Петрами у Лизі якось по життю ніколи не складалось.
Тож вдарила Лизя по гальмах, і стала її жигуль-машина, як вкопана. Відкрила Богуцька капот, заглядає в жигулівські нутрощі. Дивиться, а там антена від рації в рульові механізми потрапила, через те і жигуль-машина повертати відмовилась.
Розставила Лизя ноги ширше, щоб значить зручніше було антену витягувать, аж відчула спочатку холод, а потім тепло між ногами. І зрозуміла Лизя, що траса — місце не просте. А між ногами ставало все тепліше, і зрозуміла Лизя, що заробляє...
- Це ж можна на капіталку двигуна заробить…- промайнуло в голові у Лизі: — а можливо вистачить ще на фару і праве крило відрихтувать.
Мрії заполонили її свідомість, і лизін сервіс став ще якіснішим.
Позаду почувся здавлений крик, а за шиворотом приємно зашурхотіла купюра. Наступного довго чекати не довелось. А потім ще, і ще…
Світало… Підгинались ноги…
- Гм...тепер і капіталка, і фара, і крило, і ще в зелене пофарбую…- мрії народного депутата Богуцької поволі складались в чіткий план. План, як зробити народу краще. Бо не дарма вона депутат від партії «Слуга народу».
