Міністр Італії заявив про псевдореволюцію в Україні. Чому зараз європейці стали зневажливо ставиится до України та нашого народу? Бо ми самі не можемо розв'язати свої проблеми та плентаємося до Зхаоду, котри йне може більше конкурувати із Росією, бо став надто запрограмованим на власний стан кризи. Європа стала лишень зоною депресії, котра не може не вражати нації, котрі не мають свого лпану національної ідеї та свого плану розвитку, — і європейці стали лишень мертвою територією, котра деградує не маючи своєї ідеї відродження та плану переходу від суспільства споживання до суспілсьтва свободи. Так само зараз Україна стала просто територєію, котра прагне до нового життя та свободи та немає ніякого ядра національної ідеї, тож світ просто став лишень покритою могилою, котра несе людині лишень смерть та відступництво: немає вже сил бути просто рабом системи, котра душить та не може більше забезпечувати нову силу задля виживання. Це колапс: немає ніяких нових ідей у світі та немає ніяких нових точок зору на дійсність, — є лишень зневага та агресія, котрі не можуть зіграти роль будівельного матеріалу, а можуть лишень бути точкою розбрату та кризових явищ.

Україна прагне до Європи аби там жити як багаті люди та немає розуміня хто нам має забезпечити це багатство, — немає ніяких чітких планів, є просто спосіб приспособитися до світу такого який він є аби гребти під себе усе, не розуміючи що кінець днів це просто кінець чергового етапу розвитку котрий має народити нову модель взаємвідносин між людьми та нову модель елітарності суспільства. Просто всі хочуть мати своє аби забути про душу та про Бога та немає нікого хто би міг вказати на помилковість такого шляху, — тож світ рухається до того відірізку шляху після котрого вже не буде можилвості повернутися назад до системи стримувань та противаг: Європа стає для світу заходом котрий знищує саму можливість світу жити старим життям: це захід Європи котрий ламає усі стереотипи щодо життя світу, — це просто криголам котрий зниищв усі світи що залишилися для людини. Немає вже ніяких методів нового світу, є просто розуміння небезпеки від світу котрий зараз став для нас аксіоомою. Тож світ просто ламається об реальність, а ми всі стаємо дикими елементами світу нового що стукає в наші двері та не може увійти бо ми боїмося відчинити двері новим силам котрі можуть стати для людини точкою перевороту свідомості котра здатна перегорнути сторінку старого життя.

Всі посто стали лишень тіянми котрі не можуть більше нічого змінити. Всі хочуть грабунку та сили котрі можуть змусити потяг рухатися та везти нас до нової станції та немає ніякого лпану якою має бути нова країна мрії — всі просто хочуть аби вона виникла та немає розуміння що її треба будувати і ніхто незнає як її збудвати та як її нормалізувати задля життя у ній мільярдів людей. Старі системи стають просто моделлю поразки та приниження коли людина кидається до старого аби знайти для себе відповіді та їх немає, — немає ніяких кроків до мети, є лишень сам час котрий ламає усі двері та може привести нас до краху якщо ми самі захочемо закінчити свою історію: так і є: немає більше могутності та слави, є лишень старі моделі поведінки, котрі знищують саму суть світу добра та світу правил. Тож залишається лишень повзти до води аби напиитися та рушити далі та ніхто вже далі не хоче йти: всі розчарувалися у житті та не можуть більше бути частинами цілого. Тож ціле розсипається та не може більше бути владою над людьми, — ніхто не знає як встати та піти далі, всі просто стали лишень героями чужих історій, що не можуть дарувати сладість від усвідомлення себе живим: світ зійшов із розуму...