Сьогоднішнє Євангеліє: до Ісуса приступили фарисеї та почали розпитувати чому його учні не постять так само як усі. Ісус відповів: «чому на весіллі мають бути гості невеселі?» І далі: «не можна латати стару одіж новими латками». І далі: «якщо заливати вино у старі міхи тоді воно потече». Про що нам натякує Ісус у цих притчах? Про те що не слід сприймати закон як старий наказ, а слід самим мати свою свободу волі задля розуміння процесів котрі відбуваються не в минулому, а саме зараз: Ісус говорить що якщо ми станемо жити минулим тоді ми не зможемо зрозуміти нашого теперішнього: фарисеї говорили про закони Моїсея та про те що слід дотримуватися посту так як сказано в єврейсьокму законі, — Ісус сказав що його прихід на Землю це весілля людей та Бога і що він сам обирає собі наречену задля того аби світ святкував та був веселий бо ми маємо час аби самим будувати своє життя, а не просто виконувати накази Мойсея задля того аби сповідувати стару мораль: слід просто жити не майбутнім задля того аби відчувати життя та не жервтувати собою задля закону якщо він суперечить законам нинішнього світу. Якщо закон старий та має бути наповннеий новим змістом тоді слід просто бачити нові віяння в світі задля того аби бути щасливим тут і зараз та мати своє право жити вільним життям, бо закон даний не для того аби забороняти, а для того аби вказувати новий шлях до свободи.

Фарисеї хотіли зрозуміти чому Ісус став повстанцем, — а Ісус справді був повстанцем, — та вони не могли усвідомити чому Ісус став для світу не забороною, а навпаки: успіхом та щастям. Люди розуміють пророків та богів як тих хто став для них забороною, бо самі люди хочуть жити вульгарно та гріховно, — та Ісус не став забороняти, він хотів аби люди самі зрозуміли свої вади та самі стали виправлятися задля вдосконалення життя. Ісус став промовляти про те що не можна зараз жити старими правилами, а слід тлумачити закон як носій правильного вибору та не як носій гріховного випаду проти Бога. Ісус говорив про те що закон має бути тлумачений як помічник для життя людей, а не як заборона на життя. Люди завше думають що Бог стане їм забороняти жити так як вони хочуть і вони мусять жити так як скаже Бог, бо вони всі гріховні та не мудрі. Та Ісус нам говорить про нашу свободу волі бачити свій світ по-нашому задля того аби ми були не гріховні, а виправлені від гріха. Ісус був лікарем, що хотів нас навчити бути самими собою, а не просто заради галочки бути такими як нам повеліли бути пророки. Ісус був вище ніж всі пророки і він закликав самим мати свою думку про те що відбувається аби бути розумним та мудрим, виправляючи самим свої помилки. «Не можна новими латками зашити стару одіж»: не можна сфальсифікованим дотримуванням закону стати ідеальним та безгрішним.

Зараз лишень сам процес історичної сповіді може занурити нас у минуле коли Ісус став для нас новою революцією та новим знанням котре пробудило в нас поклик до безсмертя: світ дав нам можлитвість піти за Ісусом: він говорив про те що нам слід бути справжінми, бо ми не зможемо стати частиною Бога без правди, а не просто слідування законам котрих ми самі не розуміємо. Ісус говорив фарисеям: Ви хочете потрапити до Царства Небесного задля того аби з'єднатися із Богом та жити в Бозі та Спасі? Тоді просто станьте реальними, бо Ви не зможете обдурити Бога!. Ісус говорив про те що немжона божу одіж зашити своїми латками, латками своєї душі, нам всім слід повністю віддатися Богу, Ісусу задля того аби самим зрозуміти ким ми є, і ким ми хочемо стати. Зараз лишень сам процес усвідомлення свого стану як раба, що не може підняти граніт тяжбини днів нагадує нам про часи Ісуса, коли він навчав бути щирим та диятчим задля того аби впустили в себе Бога та були просто єдиноначальним, бо саме про це говорив нам закон Мойсея. Та Ісус наголошував що ми маємо самі зрозуміти цей закон задля того аби його виконувати, а не просто задля власного марнославства «виконувати його». Закон даний для того хто розуміє його та може сповідувати не лишень букву, але й дух цього закону. Саме тому: ми повинні просто мати на увазі що наше виконання сліпе закону це не виконаня закону, а просто нівечення себе, — слід мати власну свободу задля того аби самим обрати для себе свої правила задля того щоби жити істинним життям, а не просто сліпо іти не туди куди треба, а туди куди тобі скаже інший...