Моє серце належить українській народній пісні. В ній є щось, щось глибоко задушевне. Пісня завжди була спільницею повстанців і борців за незалежність, чумаків, солдатів, жовнірів і заробітчан. Вона яскраво відображала і неволю, і кріпаччину, і важку долю українського трудового народу.

Українські народні пісні не тільки джерело мудрості, але й єдності нас з родом, своїм народом і усім світом. А завдяки найдавнішім пісням, колядкам і щедрівкам, ми повертаємось до минулого, до життя наших предків. Лірична українська пісня несе в собі велику народну мудрість и високі моральні цінності. Коли чую народні пісні я відразу уявляю героїв народних пісень – мужніх, скривджених, безмежно красивих воїнів, гарних дівчат та солов'їний сміх дітей. Вважаю, що українська народна пісня поетизує вірність, щирість почуття, щедрість, доброту і працьовитість.

Дуже хочу, щоб українська пісня жила не тільки в наших серцях і побуті, але й в безмежному просторі радіоефіру, нехай вона у первозданному вигляду підкорює простір Інтернету і соціальних мереж, приваблюючи нових прихильників серед молоді, серед таких, як ми. Адже в наших піснях є завжди два крила — слово і мелодія. Вони підносять настрій, окрилюють бажання, надихають у праці, овівають радістю відпочинок, розраджують у горі, тамують душевні болі, множать сили в боротьбі.