Довіра до Верховної Ради падає, ряди «зеленої» монобільшості рідішають. Чи означає це наближення позачергових парламентських виборів? Давайте розбиратися.

28 листопада КМІС оприлюднив свіжу соціологію про довіру громадян до органів влади. З'ясувалося, що вперше після літніх виборів рівень недовіри до нової Ради перевищив рівень довіри. Якщо ще на початку жовтня різниця між довірою і недовірою складала +23%, то вже на кінець листопада вона рівна -16%.

Падіння довіри неймовірне. Але чи може воно стати причиною для розпуску парламенту? Де-юре — ні. Заяви політиків, що, мовляв, склад парламенту з рівнем довіри 3-5% не відповідає електоральним вподобанням громадян, а тому не може представляти їхні інтереси – маніпулятивні. До аналогічних маніпуляцій, до речі, вдавався Володимир Зеленський у травні цього року, коли після перемоги на президентських виборів вирішив розпустити ВРУ.

Українське законодавство не містить норм, які б передбачали розпуск парламенту чи відставку політика в залежності від того, скільки людей довіряють їм. Така норма взагалі не мислима у будь-якій демократичній країні. Рейтинг Франсуа Олланда більшу частину президентського терміну коливався в межах 10%, а іноді падав до 3%. При цьому нікому в голову не приходило вимагати відставки Олланда, посилаючись на його низький рейтинг.

У 90-й статті Конституції України вказаний вичерпний перелік, коли президент може розпустити Верховну Раду. Припускати, що впродовж 30 днів з якихось причин можуть не розпочинатися пленарні засідання, підстав немає. Також зарано всерйоз говорити про те, чи зможе Рада протягом 60 днів сформувати склад нового Кабінету Міністрів, оскільки наразі не йдеться про відставку уряду Олексія Гончарука. Залишається розпад монокоаліції.

За останні два тижні «Слуга народу» поменшала на трьох депутатів – з фракції виключили Антона Полякова, Анну Скороход і Романа Іванісова. Зараз у фракції залишається 249 депутатів, до 225, коли у Зеленського з'являться підстави для розпуску ВРУ 9-го скликання, ще далеко. Але тим не менше, скандали, внутрішньофракційні чвари, конфлікти з олігархами наближають той час, коли монобільшість може стати мономеншістю.

Якщо парламентська більшість таки розпадеться, влада опиниться на роздоріжжі: або поповнити ряди монокоаліції позафракційними депутатами чи сформувати нову коаліцію, або ж іти на позачергові парламентські вибори, щоби обрати нову Раду з вищим рівнем довіри. І тут постає питання: чи відважиться у такому випадку Володимир Зеленський на розпуск ВРУ і чи виграє команда президента від такого рішення?

Рівень довіри до влади падає і не залишається сумнівів, що пропрезидентська партія на перевиборах не набере 43%, які набрала «Слуга народу». Ця проблема легко вирішується створенням нового політичного проекту, який на вибори піде самостійно, а вже у новій Раді стане головним союзником влади. Щось на кшталт «Нашого краю», який свого часу напередодні місцевих виборів створила адміністрація Порошенка.

І так, припустимо, Зеленський розпустив Верховну Раду, відбулися вибори, партія влади і її сателіт сформували більшість у парламенті. Що далі? А далі новообрані народні депутати почнуть думати про своє політичне майбутнє. Слухатися у всьому президента, каденція якого закінчиться через один, два або й три роки, вони точно не стануть. Ми ж пам'ятаємо, що Зеленський обіцяв бути президентом лише один термін. І навіть якщо він передумає, досвід останніх 20-ти років говорить про те, що переобратися президентом в Україні вкрай важко. Малоймовірно, що Зеленський стане виключенням. Для чого тоді бути відданим президенту і закінчувати кар'єру разом з ним, якщо можна проявляти гнучкість і залишитися у політиці на довше...

У квітні 2007 року Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду, з більшістю якої в президента не склалася конструктивна співпраця. На перевиборах пропрезидентська «Наша Україна» втратила дев'ять мандатів, а оновлений парламент так і не став слухнянішим. Чи захоче Зеленський пізнати пройдений Ющенком досвід? Побачимо, коли питання позачергових парламентських виборів з'явиться на порядку денному. А поки що на порядку денному скандали, інтриги, розслідування і падаючий рейтинг монобільшості.