«За прогули — н***й з Ради, за кнопкодавство — н***й з Ради, за вихід з фракції, навіть, якщо мажоритарник, а не лише списочник, — н***й з Ради...», — рахував Богдан підстави, за яких у депутатів можна буде відібрати мандат.

Володя слухав Андрія, дивлячись у телефон. Він не любив слухати, коли погано розумів, про що йде мова. Але цього разу президент розумів кожнe слово.

Коли Богдан закінчив, заговорив Зеленський: «Непогано, непогано. Але бракує...».

«Чого?», — не стримався Андрій.

«Бракує одного рядка: у разі неголосування за президентський законопроект депутат автоматично втрачає мандат», — договорив Володя і задоволено усміхнувся.

«Допишемо», — бадьоро вигукнув Богдан і вибіг з кабінету у пошуках помічників, щоб доручити їм нове завдання.

Зеленський продовжував сидіти у кріслі. Сам. Посеред просторого кабінету.

«Далі обійдусь без нього. Нехай тільки проголосують. Нехай спробують не проголосувати...», — думав Володя, дивлячись на двері, які не зачинив за собою Богдан.