Небесний ліфт. Моїми снами часто такий ходить. Повільно тягнеться до розмазаної пудри перистих хмар і розлогих, солодких ват шарувато-купчастих. Він повзе нагору вічно: сто п'ятдесят три метри ближче неба долає за сто п'ятдесят три роки вічності, а донизу – стрімко летить, висікаючи іскри, колупаючи іржу кісток невідомих гігантів, чиї імена ми забули багато років тому.

На Чорнобиль-2 він замість Валькірій і Харона, замість Гермеса, Анубіса, Нейта, Морфея, Азаріла, Габріеля, Велеса, замість всіх психопомп на світі ходить над морем соснового моху цей ліфт.

Він майже на вершині, на якій я лишаю найцінніше щораз вилазячи: іноді дрібниці, а іноді – ні. І остання зупинка завжди поряд з ліфтом: всідаюся і відкриваю газовані води з радіальних, наплічних запасів, втичу на прогульки неба між пір'ям високо-купчастих та шаруватими завісами. І крізь оту сітку Раубіца вони здаються нескінченно далекими, а піднімеш голову – нависають змовницьки.

Колись отак доліз туди, прихилився спиною, довго розказував Залізяці про свої скрути і переживання, травив байки, варнякав із вітром, із грозовими хмарами на горизонті перегукувався і заснув у спокої.

Отакими снами ліфт і ходить: все застелило шарувато-дощовими, вони розбили повітряні замки блакиті і гнали чорноти вперед, підморгуючи блискавками: я не встигну вниз, нічого не врятує на громовідводі – тільки ліфт. Я благав його відкрити двері, тарабанив невстигами і поспіхом, ламав нігті з відчаю і називав його Святим Петром, Гором, Гекатою, Танатосом, Пушаном, Одіном, Мітрою, називав всіма провідниками душ на світі і благав повернути назад на Землю, закинув у щілини всі дрібнокошти, всі четвертаки з кишень, аж поки не вломився таки всередину і не натис кнопку «вниз». Прямо під носом у грози.

Ліфт полетів донизу, а іскри – в обличчя, аж очі сліпило.

Прокинувся, а то останні промені Сонця смалять, але гроза вже поряд, і шарувато-дощові теж. Так швидко з Антен Чорнобиль-2 я ніколи не злазив: за мною гналися демони, фурії і Боги грому, да так, що довелося застосувати магію, меч і три персика, рятуючись.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація