У вересні 2015 року співробітники оперативних підрозділів Служби безпеки України по-різному виконували покладені на них завдання. Одні відчайдушно захищали інтереси держави та права громадян від розвідувально-підривної діяльності терористів на Донбасі. А інші провокували у Києві «комєрса» на вчинення злочину.

«Комєрс» – це ФОП з радіотехнічною освітою, який технічними системами безпеки займається з 2000 року, батько чотирьох неповнолітніх дітей. Восени 2015 року йому передзвонив агент СБУ під прикриттям та зробив замовлення на встановлення системи відеоспостереження у «офісі роботодавця». За словами замовника, була потрібна малопомітна система відеоспостереження, так як за місяць до цього в офісі була скоєна крадіжка. Після погодження параметрів обладнання було виготовлене. Під час його встановлення в офіс замовника увірвалися оперативники СБ та затримали виконавця «на гарячому» – на місці вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 359 КК України «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації». Як виявилося згодом цей офіс систематично використовується вітчизняною спецслужбою для аналогічних провокацій. При цьому СБ-шники до того облінилися при оформленні процесуальних документів по накатаній схемі, що в протокол огляду місця події вставили фотографії з попередніх провокацій, які до події з нашим «комєрсом» жодного відношення не мали.

Про практику застосування статті 359 КК України ходять легенди. Є неодноразові приклади порушення кримінальних проваджень за використання радіонянь, примітивних брелків з відеокамерами тощо. Наш кримінальний закон передбачає найсуворіше покарання, порівняно з усіма КК зарубіжних держав, котрі встановлюють відповідальність за незаконне поводження з спеціальними технічними засобами отримання інформації, – позбавленням волі на строк до десяти років. Це при тому, що використання таких засобів із метою забезпечення власної безпеки та охорони майна не становлять жодної суспільної небезпеки, більше того – такі діяння є суспільно корисними.

Відтак кримінальна відповідальність за придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів повинна наступати виключно у випадку, коли це здійснюється для негласного отримання інформації з обмеженим доступом (державної таємниці, службової інформації, комерційної і банківської таємниці, конфіденційної інформації про особу) та для подальшого неправомірного використання такої інформації. Але аж ніяк у випадку бажання працівників правоохоронних органів підвищити показники роботи або отримати хабар.