У розпал Євромайдану, після перших масових смертей суддя Святошинського районного суду міста Києва Чала Алла Петрівна 19 лютого 2014 року винесла рішення про арешт Олега Пустовіта, який безпідставно обвинувачувався прокуратурою в участі в масових заворушеннях.

Це була перша справа про обрання запобіжного заходу, яка розглядалася даною суддею протягом її кар'єри. До того така категорія справ слухалася в Святошинському суді лише головою та його заступником – бо вважається такою, на якій можна заробити. А оскільки усі розуміли, що обрання запобіжних заходів проти майданівців мають політичне підґрунтя, то керівництво вирішило свою відповідальність розділити з підлеглими суддями.

З метою перевірки ухвали судді Чалої про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції звернувся 5 грудня 2014 року заступник Генерального прокурора України Олег Бачун. За результатами розгляду скарги Бачуна комісія прийшла до висновку, що суддя порушила присягу під час розгляду вищезгаданої справи та підлягає звільненню. Дане рішення ТСК підтримала Вища рада юстиції.

Проект Постанови Верховної Ради номер 3581-4 про звільнення судді Чалої Алли Петрівни у зв'язку з порушенням присяги відлежується в стінах парламенту з грудня минулого року.

Алла Петрівна після винесення Тимчасовою спеціальною комісією висновку звертається до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому зазначає таке – заступник Генерального прокурора України Олег Бачун не мав права звертатися до ТСК зі скаргою на її дії. Окрім того вона оскаржує до Вищого адміністративного суду рішення Вищої ради юстиції з тієї самої підстави, а також з огляду на те, що ніби то минув річний строк притягнення суддів до відповідальності. 22 лютого 2016 року Вищий адміністративний суд з наведених вище двох підстав задовольняє її позов.

Разом з тим, 12 квітня цього року Верховний Суд України виносить правову позицію, за якою суддів, які виносили рішення проти майданівців, можна притягати до відповідальності протягом трьох років, а не одного. Таким чином у судді Чалої залишається лише один аргумент, що може стати перешкодою для її звільнення, – відсутність у Олега Бачуна компетенції на звернення зі скаргою до ТСК. І вона посилює цей аргумент – 12 квітня 2016 року суддя окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський Костянтин Миколайович після ДЕСЯТИ місяців розгляду справи виносить рішення, згідно з яким звернення прокуратури до ТСК визнано протиправним.

Мотивація рішення судді Кобилянського зводиться до того, що Законом «Про прокуратуру» не передбачено право прокуратури за власною ініціативою звертатися до державних органів. При цьому, суддя упустив те, що, по перше, Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» передбачене право на звернення до ТСК будь-якої юридичної або фізичної особи, а, по друге, що прокуратура при розгляді справи суддею Чалою про арешт майданівця була учасником судового провадження.

Тобто якщо слідувати логіці окружного адміністративного суду, то прокуратура, будучи стороною сотень тисяч судових процесів, не може звертатися ні до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, ні до Вищої ради юстиції зі скаргами на суддів, які явно порушують закон…

Суддя окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський Костянтин Миколайович є сином судді Вищого адміністративного суду Кобилянського Миколи Генріховича – колишнього голови Ради суддів адміністративних судів, члена Вищої ради юстиції.

А тепер здогадайтеся, чому суддівський корпус так протестує проти прийняття законопроекту номер 4180, за яким запроваджується декларування суддями родинних зв'язків?!

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація