За вкрай бурхливими подіями, які відбувалися в країні на свята Покрова та День Захисника, ми майже забули вшанувати одного з тих, хто здобував перемогу для України за часів кривавої радянської «імперії». Перемогу, яку ми зараз називаємо НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
Він не боявся кремлівських вождів та сталінських буцегарень, не втрачав віри, надії та тієї великої любові до України, яка була для нього ПОНАД УСЕ.
Тиждень тому, 15 жовтня, ми мали б згадати Провідника вільної української нації — Степана Бандеру.
Рівно 60 років тому,15 жовтня, в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр 7, в Мюнхені, знайшли ще живого, залитого кров'ю Степана Бандеру.
Через 5 днів, 20 жовтня 1959 року в греко-католицькому соборі Іоанна Хрестителя в Мюнхені на похорон Степана Бандери зібралося все вище українське духовенство Західної Німеччини. Службу правив владика Платон.
Після завершення служби під спів «Вічна пам'ять» з церкви винесли труну з тілом Степана Бандери, та накрили її синьо-жовтим українським прапором. А потім був Гімн України.
Поховали Степана Бандеру в Мюнхені, на цвинтарі Вальдфрідгоф.
У могилу поклали воду з Чорного моря і жменю землі з України.
«Прапороносець упав в бою. Але прапор боротьби підхоплює ціла нація. І понесе його далі — вірна заповітам свого великого сина, вірна тому, що він проповідував, і правду чого він освятив власною кров'ю»
Пройшло багато років, а Україна і досі в бою – у тому ж самому бою за незалежність та свободу нації.
Та й ворог лишився той самий. Тільки Провідника такого вже немає.
…………
Після перегляду відео, довгий час ніяк не могла зрозуміти, що саме мене зачепило у цій похоронній процесії. Відповідь виявилася дуже простою і людяною – багатотисячна офіційна процесія, яка відбувалася на державному рівні, і в якій ховали Людину з мировим іменем, була позбавлена будь-якої «протокольності» та показного трауру.
Лише шляхетна витримка та біль.
