Феодалізм по-Дніпровські: Васал мого васала – МІЙ васал! (Або як місцеві феодали перетворюють мініст

Продовжуючи тему освіти, яка у Дніпрі набула шалених корупційних розмахів, хочу розповісти про дуже цікавий її сектор, який передбачає набір під «своє» крило потрібних співробітників. А саме, про «конкурс» на посаду директорів дніпровських шкіл. Освітнє «крило» в нашому місті обіймає заступник мера, який «опікується» шкільними та дошкільними закладами, та якому підпорядковується освітній департамент міськради.

Це навіть не конкурс, а справжній тендер, в якому приймає участь лише один бажаючий отримати директорську посаду. Разом з цим, учаснику «конкурсу» треба «підписати» цікавий усний контракт про те, що на посаді шкільного посадовця він буде дуже плідно «співпрацювати» з відповідним профільним департаментом міськради, а саме – гуманітарно-освітнім .

І не зважаючи на те, що шкільні директори підпорядковуються безпосередньо департаменту освіти, умови освітнього «тендеру» висуває відомий «шкільний» заступник міського голови. Бо саме він зацікавлений в тому, щоб підлеглі його підлеглих були з потрібними йому характеристиками, а саме — були зручними та слухняними…
Тобто, всупереч правилам устрою середньовічного феодалізму, де «васал мого васала не є моїм васалом», дніпровський феодалізм встановив свої. А саме, наш знаменитий заступник мера став безпосередньо керувати і своїми підлеглими, і підлеглими підпорядкованому йому департаменту.

Тепер про причину, яка спонукала нашого заможного зама так дбайливо опікуватися шкільними директорами. Звісно, щоб стати ще більш заможним. Але все по-порядку.
По-перше, це його небажання фінансувати школи, з їхніми «вічними» ремонтами та обладнанням. Бо бюджетні кошти йому потрібні геть для інших цілей.
Тож, його слухняні, обрані за «тендером», директори мають збирати на всі шкільні потреби гроші у батьків. Тут з кожним директором проводиться співбесіда на предмет їхнього вміння переконувати, а іноді навіть маніпулювати.
Таким чином, питання шкільних коштів наш заступник вже вирішив.

По-друге, третє і четверте – це величезний адмінресурс, який заступник мера має намір використовувати у наступних трьох передвиборчих кампаніях. І як ми розуміємо, всі його слухняні директори шкіл, разом із численними своїми родичами, голосуватимуть саме за Петра Олексійовича.
Що стосується батьків школярів — передбачаю, що це «прохання», вже з боку «підготовлених» директорів, буде межувати з відвертою маніпуляцією та залякуванням.
Найближчими в нашій країні будуть президентські вибори. І наш герой, який є палким прихильником Порошенка, допоможе йому здобути максимальну кількість голосів через «шкільний» електорат, який змушений буде проголосувати саме за діючого Гаранта.

Після президентських виборів будуть парламентські. І тут у пана заступника вже трохи інші, а саме – шкурні — інтереси. Окрім того, що він допомагатиме здобути виборчі голоси президентському БПП, в котрій перебуває з початку його існування, він ще й сам намагатиметься пройти у Верховну Раду, саме за допомогою президентського блоку. І тут знову буде потрібен вже приручений шкільний електорат.

Далі будуть місцеві вибори, які зіграють для нашого героя роль запасного аеродрому.
Тобто, якщо не спрацює план «А», і спритний освітній заступник не пройде у ВР, то він використає вже освоєний план «Б», залучивши свій «підлеглий» електорат для переобрання своєї персони у місцеву раду, в якій зараз благополучно й перебуває.
Тож, шкільні директори, яких особисто обирає наш заступник — це для нього майже золотий скарб, який він використає у повному обсязі і з максимальним для себе зиском.

Найгірше в цій ситуації не «політичні» маніпуляції над школярами та їхніми батьками, і навіть не дерибан шкільних грошей. Найгіршим є той факт, що всі ці «обрані» директори не зовсім відповідають вимогам – по перше, міністерства освіти, а по друге – батьків школярів.
Я вже не кажу про той факт, що більшість тих слухняних директорів — ненависні нам «регіонали», разом із «букетом» геть не українських цінностей…

Доходить до того, що на цю посаду приймають людей похилого віку, причому не маючих досвіду праці у школах з великою кількістю учнів. Більш того – запрошують до шкіл сторонніх людей, а тих вчителів та завучів, які пропрацювали в цих школах багато років, не допускають навіть до конкурсу-тендеру. Як, наприклад, в школу №39 Самарського району, де вчаться понад 1000 учнів, запросили 62-річну директорку з сільської школи, в якій учаться декілька десятків школярів.
Причому, в 39-й школі є прекрасні фахівці, які бажають стати директором цього учбового закладу, але їх ні в якому разі не допустять до «конкурсу», бо вони аж ніяк не підходять за особистими «параметрами» освітнього заступника дніпровського градоначальника.

Отже, феодальний устрій по-дніпровські дає свої ганебні плоди навіть серед самих незахищених – наших дітей. І його місцева специфіка полягає в тому, що не буває чужих васалів, що всі вони мають бути прибрані до одних рук, тим більш, що тих рук там багато…
А місто Дніпро опинилося лише тимчасовим бюджетним майданчиком, яке наприкінці незрозумілої каденції остаточно зруйнується місцевими феодалами за допомогою зручних та слухняних спільних васалів.
……………….
Заради справедливості треба вказати на те, що дніпровські державні школи, які не представляють із себе ласий шмат і не вміщують більше ста учнів, місцеву владу не цікавлять. Тим більш, що в таких школах зазвичай вчаться учні не самих багатих батьків. Тож хочу зазначити, що серед купи зручних директорів іноді трапляються і справжні фахівці та Вчителів з великої літери. Але такі випадки майже виключення.