site.ua
член клубу

Як Давид убив Голіафа?

Багато хто підбиває підсумки 2018 року. Я до своїх дійду нижче. Зараз важливіше подумати про наступний рік, і про Україну в 2019, і в подальші роки.

Хто ми, у відносинах з Росією з 2014 року?

Давид і Голіаф. Біблійна історія про війну єврейського народу та філистимлян. Два вибрані чоловіки змагаються між собою для вирішення питання перемоги – без великого бою вирішити, хто правий. Кремезний велетень Голіаф – впевнений у собі, має добру зброю. Давид – лише пращу. Він чітко потрапляє Голіафові в чоло каменем, той падає.

У нас теж битва розпочалася.

Майдан, добровольці та загалом українці, що не дали Путіну зробити «новий союз» - це кидок каменя і попадання прямо в чоло. Допомога Заходу, санкції – це сила, з якою летить камінь. Велетень падає. І зараз якраз цей момент. Він ще не впав, він у польоті. Результат зрозумілий – тіло опиниться на землі у будь-якому випадку.

Різниця з біблійною історією лише одна – давні народи дотримувались правил. Переміг – значить, переміг. Московити ніколи не дотримувались правил. Тому після того, як Голіаф впаде, він буде намагатись підійнятись, навіть після страшної травми.

2019 року нас чекають знову важкі випробування – вибори. І це під час агресії Ерефії, і під час аншлюсу Білорусі. Тут ми й підходимо до підсумків попереднього року. Основні надбання – це люди, я багато їх бачив у 2018 році. Ми часто навіть не усвідомлюємо, наскільки багато зараз з’явилося якісних людей. Вони працюють тут і вже, вони не чекають царя чи чиновника. Вони – це двигун.

Немає великого значення прізвище президента, якщо ми будемо пам’ятати про двигун, що рухає Україну подалі від росії, поближче до Європи та Заходу. Бо прізвище попереднього президента було Янукович. Зараз він навіть не президент, у нього навіть немає такого звання.

Активне, прозахідне розумне суспільство, навіть незважаючи на різні ідеологічні вподобання щодо президентських чи парламентських виборів – це та сила, яка вб’є Голіафа. Деколи допомагаючи владі, деколи копняками женучи її поперед себе приймати необхідні рішення та закони. Бо якщо ми здамося і вирішимо, що якщо вже вибрали президентку чи коміка, то треба опускати руки – ми велетня не вб’ємо.

Давид не вбив Голіафа каменем, він відрубав йому голову мечем, коли той лежав. Згодом, після різних випробовувань долі, Давид став царем.

Велетень ще може встати і роздавити нас. Тому ми маємо перед тим дійти до нього, коли він лежатиме, і відрубати голову. Рухатись разом, єдиним рухом, без сумнівів та чекання його одужання (демократизація Росії, революція всередині, і т.д.). Ми маємо бути сильними економічно, політично та ідейно. Ми маємо бути єдині в пориві відриву від Москви. Ми маємо вбити Голіафа. А після цього буде ще більше роботи.

Бо треба буде ставати царем.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація