Напередодні 8 березня звертаюся до мамочєк, мамулєк, матусь, бабусь (самій 72), бабулєк і решти, що мають «святкові» гендерні ознаки. Навіть прямі нащадки Клари вже призабули, за що боролася вона і що залишилося добороти їм.
А наш «жіночий совок» до сеї пори чекає на квіточку раз на рік за свою чесну (як в кого виходить) щоденну «цукерочку» для близьких чоловіків і невтомне вилизування до блиску всіх хатніх закутків.
Деякі з чистюль пильно дбають і за чистотою вулиць, наприклад столичної Грушевського. Ну то що, ЯК її вичистили, — звіряче потрощивши ребра, порозбивавши в кров облияччя і голови, принизивши наших і, теж на жаль, їхніх, нелюдів, захисників, поставивши на коліна в снігу.
Дивіться, бабулькі, щоб не сталося, як в анекдоті. Прийшов додому чоловік, а в хаті все блищить, аж очі сліпить. І плюнути нікуди, то й довелося жінці в обличчя. Мудрість вчить: «Не красна хата кутами, а смачними пирогами».
Тож, не вештайтесь за 50 гривень або жменьку гречки там, де й без вас тошно. А варіть, смажте, запікайте і випікайте, що хочете і скільки хочете. Не рахуючи газу. Бо за вас, принижених бідністю, його щедро оплатили субсидіями порошенки, гройсмани і ахметови... собі, найдорожчим, не лише в Україні.
Святкуйте краще самі і дітей з онуками привчайте — День матері, другої неділі травня. Дай нам, Боже, дожити і пережити.
