А все так добре починалося зранку: на очах народжується ще одна народна традиція — не тільки новий та старий рік святкувати, а ще й два Різдва! Хай би були, аби здоров'я вистачило. Як казав мій тато, те, що сусіди голосно співають то нічого, головне, щоб не плакали.

Щойно всі налаштувалися на Божу благодать, як бездушний та байдужий фейсбучек приніс звістку про велику війну. На свята наш «отєцнаріда» міркує (ось тільки чим?) про стан речей. Коли я прочитала про те, що «на війну всі будуть мобілізовані — чоловіки й жінки — хоча це буде погано для населення України» (С), я подумала: диви, який спритник, як він хитро та жорстоко вирішив позбавитися мєндель, як з очей, так і з думки з її твітами. А Лєну теж призовуть, точніше, мобілізують? яка страшна погроза, йойц! Лякає воно нас. Ну, звісно, те що ваві показали з штучного окопу, то не війна, а войнушка, після якої обов'язковий обід, кращий, навіть, чим той, що у мамирими фотографували. Він і гадки не має, що велика наша війна вже сьомий рік триває. Сьогодні його і не послати нах, бо ми давно його послали, ще на межі 18го-19го саме в ту мить, як він сказав, що він іде.

Зміст цієї лякалки в іншому. Маємо дати воду в Крим, аби всіх не мобілізували. Знайшов, сучий син, болюче місце. Але ні він, ні його посіпаки, як не розуміли рушивної сили захисників України, так і не зрозуміють, від слова ніколи. І не треба нас лякати.

Христос ся рождає. Славімо його!