Слава тобі,Господи,дожили !)))))
Троєщина.
Двір між панельними багатоповерхівками.
Припарковані автомобілі,генделик. Бабусі на лавочках.
У дворі на дитячому майданчику граються і верещать діти. Гойдалки, пісочок і всі діла...
Раптом чуємо — дитячий хор :"Слава Україні ! «, і така ж голосна відповідь:"Героям слава!»
Виглядаємо — ціла купа малих хобітів і поросяток сидить на верхньому майданчику гірки і весело скандує.
Слава Україні ! — лунають дівчачі голоски.
Героям Слава- відповідають хлопчики.
І весело сміються троєщинцям,які виглядають з вікон і балконів.
Колись давно, ще за совка,разом із нечисленними місцевими патріотами-відчайдухами і приїжджими студентами із Львова, ми виходили на вулицю рідного містечка із різдвяним українським Вертепом.
А запопадливі мєнти по одному вихоплювали наших друзів із святкової ходи і запихали до воронків.
Врешті до центральної площі добралися лише троє- я і львів'яни Андрій та Настуня.
Тут нас оточила велика юрба дітей-школярів,які приїхали на екскурсію і висипали із автобусів, подивитися на чудернацьких Ангела з крилами, Пастушка із Звіздою і Козака із гітарою-кобзою,що залишилися із всього Вертепу.
А мєнти чекали коли діти розійдуться ,щоб скрутити ще й нас до купи.
Я тоді майже годину грав і співав пісень дітям які стояли довкола . А ,коли мєнти поривалися пробитися до нас,то хлопчики і дівчатка ставали щільніше і бралися за ручки. Тоді у нас мєнти ще були «свійські» і лізти по дитячих головах не наважувалися.
Тим часом Андрійко добув із-за пазухи український жовтоблакитний прапор і вчив дітей правильно відповідати «Героям Слава!» на своє «Слава Україні !»
Тоді я навіть уявити не міг,що колись ці зернятка проростуть і так будуть гріти душу квітами.
Дійсно Героям слава!
Тепер я спокійний за наше майбутнє.
