Я за справедливість. А Ви? Риторичне питання. Пам'ятаю, як у дитинстві мене сердили казки про дідову і бабину дочку. Дідова роботяща, але живе в себе вдома, як наймичка. Бабина ледаща, а живе у дідовій хаті, як панійка.

Принцип справедливості хочеться застосовувати всюди. Наприклад, у законах.

Читаю європейський закон, Хартію захисту мов національних меншин. Начебто це документ про меншини, однак у Хартії якщо представникам більшості (державної мови) кажуть, що поряд з вами можуть вільно розвиватися національні меншини і користуватися своєю мовою – то тут же національним меншинам кажуть, що вони хоч і можуть розвиватися вільно й користуватися своєю мовою, однак повинні інтегруватися в суспільство більшості, знати державну мову, культуру, традиції держави.

Тобто присутнє намагання зберегти принцип справедливості.

Дивлюся на наш довгоочікуваний закон про мову 5670-д. Цей закон українцям добрі люди подарували. Ці добрі люди — щедрі й справедливі, якщо українцям закон про захист української мови, то й меншинам теж закон 6348, про захист мов меншин.

В українців закон виявився непростим, а з сюрпризом, пунктиком 2. Такий собі копнячок, який каже: «Еге-гей, українці, не сильно задавайтеся статусом державної мови, бо є ще мова меншини, яку ваш статус посунути не може. „Статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин«

Ну нічого. Добрі люди, мабуть, справедливі. Раз у нас подаруночок з сюрпризом, то мабуть і в меншин так само є сюрприз в законі. Мабуть, якщо в законі для українців є пункт про меншини, на яких треба зі державною мовою озиратися, то напевне і в законі для меншин є пункт про українців, і нагадування, що саме українці — державотворча нація, то ж вивчіть їхню мову та інтегруйтеся в українське суспільство.

Беремо подарунок для меншин, Законопроект 6348 шукаємо у ньому пункт-копнячок, як в українців.

Шукаємо-шукаємо, шукаємо-шукаємо, шукаємо…. А дзуськи. Немає в законі для меншин таких нагадувань. То тільки українцю добрі люди копняка на згадку лишили. У подарунку для меншин немає „симетричного“ пункту.

Дякуємо добрим людям за такі подаруночки і справедливий підхід.

До речі, автори обох законопроектів одні й ті ж, як баба у казці, меншинам — преференції, а українцям, як дідовій доньці, тумака, мовляв, озирайся, озирайся.

Ну гаразд, з авторами Законів стає все ясно, але ж громадськість?! Замість того, щоб стояти на сторожі українських інтересів, „виснути“ над головою і тримати сміттєві баки напоготові, мовляв, спробуйте нам тут щось проти українців понаписувати – замість цього громадськість сама з депутатами разочком оте все й виписує. А шо, українці стерплять. Вони ж законів не читають. Українцям з ящика скажуть, що для них ударно вибороли найкращі пункти, вони й повірять. З квотами на радіо і на телебаченні ж проканало…

Пе.се. Ось вам посиланнячка.

Це Законопроект про українську мову Проект Закону 09.06.2017

А це Законопроект про мову меншин. Проект Закону 12.04.2017

Читайте. Порівнюйте. Може ви знайдете в законі для меншин такий пункт 2, як в українському. Немає часу? Та ото ж. Вони цим і користаються.

593eeae487a52.png