#interview_homer

Продолжаю опрос микроблогеров. Сегодня на вопросы отвечал молодой представитель патриотичной части общества.Бус, который ведет твитор.

Как обычно, авторская пунктуация и орфография сохранена.

Кто ты? Имя, никнейм, что угодно.

Бус/Бусич. Це — мій позивний, та в нього дуже цікава історія. Колись я запізнювався на акцію, та настільки швидко рухався до зупинки трамваю, а потім від трамваю — до метро, що це все, разом з поїздкою на трамваї, було записано у хронології Гуглмепс як «на автобусі». Разом з моєю старою аватаркою — бусом, що судячи з табло їде ЗА ПИВОМ, в мене з'явився позивний.

Я ничего не имею против микроблоггеров, у меня даже есть один знакомый микроблоггер IRL. И все таки. Как так случилось, что ты — микроблоггер?

Все це почалося вечором 23 лютого цього року. Тоді я вийшов на акцію по Стерненку, і став популярним не встигнувши повернутись додому.

Спочатку я дав шикарний коментар медіа, коли мєнти під час сутички задули нас сльозогінним газом. Моя фраза «мєнти! мєнти мене задули, але я плачу за долю України» разом із повітряним поцілунком у камеру стали легендарними.

Але спершу медіа підхопили не це, а відео того, як мені лічать поранену беркутівським шоломом голову. BBC, Радіо Свобода, серйозні блогери шерили жахливі картини крові на моєму спокійному обличчі, разом із медиками, бігаючими навколо мене.

В сам Твітер я потрапив вже коли лежав один вдома. В улюбленому чатику (сап, Баренс), який гудів навколо мене, з'явилося посилання на пости [https://twitter.com/grim_juz/status/1364302662611709953?s=19] мого коментаря, які стрімко набирали лайки та ретвіти.0 Я зрозумів, що став популярним, та вирішив зайти в Твітер. І понеслося..

Расскажи про тематику своего канала/блога. Почему именно так, и никак иначе?

Тематика мого блогу — активізм/політика. Я в першу чергу активіст, та маю визначені політичні погляди, тож пишу про це. Це моя основна діяльність, та я розуміюсь на цьому.

Зачем тебе это микроблоггинг? Кругом заводы стоят, одни микроблоггеры кругом.

Для мене це шанс донести свою думку до аудиторії, а також поза нею, та частина побудови публічної кар'єри. Щодо заводів — все ж таки, ми не в СРСР, щоб люди приречені працювати на заводах були політичними фігурами (та й навіть там вони були абсолютно формальними). Ми живемо в час, коли країні потрібні професійні політики. А заводи стоять зовсім не тому, що там немає людей.

Чьи блоги/каналы ты читаешь/смотришь/слушаешь? Какие тематики тебе интересны, а от каких пропадает аппетит и начинается депрессия?

Я читаю блогерів у Твітері на супутні моїй теми, також читаю блогерів в орбіті Д7. Для мене найцікавішими є політика, історія, кіно, та музика. Не думаю, що є щось, від чого мені стає зле. Напевне, просто тому, що я їх не читаю.

Расскажи про кухню твоего бложика. Как ты пишешь посты: налетело непреодолимое желание излить душу — хоба и пост готов, пусть даже он появляется раз в месяц или все таки все по плану, по расписанию?

Мені по тематиці важливо бути актуальним, тому я пишу практично постійно. Але, все ж таки, на це мене несе в першу чергу саме натхнення.

Собственно главный вопрос. Пароли, явки, адреса твоего блога/блогов. И линк на картинку, которую ты бы хотел видеть в посте со своим интервью.

https://twitter.com/iambusych?s=09

Ще я є в Тіктоці та Інстаграмі під ніком @pidnazvoyumolodist

Напоследок несколько слов/пожеланий тем, кто все же дочитает это микроинтервью до конца.

Не залишайтесь осторонь від політики, не бійтеся її, та носіть на акції респіратори, щоб замість плакати за долю України посміхатися за неї, contra spem spero.


Если вы хотите рассказать о своем блоге, пишите мне в FB или Телеграм, это всегда интересно.