5be4040be5c2a.jpg

Зніче*

То сі стрєсло, люде, десь поміж Черніговом та Житомиром. Історія не моя, але я її почув саме так.

Єдного теплого осіннього ранку, десь о семій-восьмій рана, йшли си в бік вокзалу двай колєґі. Назарко — в цивільнім і Василь по формі. Два воїни, перший на дємбєлі, а другий — у лікарняній відпустці після важкої кантузії. Єден акурат сі вернув з двома зайвими дірками з війни, а другий саме туди прямував.

Реабілітація Василє пройшла успішно. Кумплі* давно сі не виділи і Назік відпроваджував колєґу на потяг в частину. Йшли пішки, бо ніхто не хотів підвозити підозрілих людий, а маршрутка ще сі не трафила. А тутка, рррраз і склеп по дорозі. Но і заходят туди, а за лядов* стоїт мєнт. Не той, шо бувший у вжитку, а самий провдивий і, курва, діючий. В мундурі і при пагонах.

- Привіт, друже, можеш зробити моєму братану шось в дорогу? Ну там кавалок хліба, патик ковбаси, майонез? Але «на бороду», будь добрим, я за годину сі верну, гроші ті привезу, га?,- чемно сі спитав дємбєль.

- Пішов в сраку, пияку? Я тя шо, хрестив, би кажному бомжу в борг давати?

Воїн похмурнів:

- Ти шо такий злий, хлопе? Тобі шкода воїну канапку зробити? Я ж касу віддам!

- Я тиж воював і шо? Теперка всім маю бути винен?

Вася прискіпливо глянув на мєнта. Він раптом згадав ці цупкі, ріжучі повітря наче ножем, вочи. Це був він. Той, хто рік тому, в новенькому броніжилєті та з єхидною посмішкою, шманав го на блокпосту. З броцака* тоді повилітало все зайве, шо спало на думку сраного правозахисника. Навит гільзи від агеесу*, котрі він він віз колєзі, шоб зробити потім з них зніче на могили побратимів.

- Шо за єден?,- спитавсі Василь в Назара.

- Та мєнт, Вась. Шплінт такий мєстний. Фист, як любе гроші в чужих кєшенях, бо жаба го дусит, жи вони не його. Дахує всьо, шо приносе хоч якусь копійку. На передок засцяв іти, але «учасника»* си зробив. А ше в него дах в структурах. Як не вуйко, то стрико, як не дідовий брат, то сусід через гору.

- Їбать,- здивовано підсумував Василь і звернувсі до продавцє:

- Слухай, я ше'м не видів, би поліцай в мундурі в магазині гендлював? Ти чого тут?,- Василя трєсло, але він стримував себе з усіх сил.

- Тещу підміняю. До стайні пішла, але тебе то най не їбе.

Ці слова хлопаків вкурвили не на жарт:

- Я так зрозумів, жи спиртне і дзиґари* в тебе ліваком?

Після цього питаня знинацка трісло шкло в льодувці з пивом і звідти зачєли випадати флєжки.

- А звідки стіки просрочки, хлопе?,- продовжили допит друзі.

Міхи з муков та цукром розійшлись по швах і їхній вміст зачєв сі змішувати докупи.

- Хлопці, шо ви робите? Я тиж воював, в мене навит убеде є,- мєнт скавулів під прилавком, як сучка після групового гранє.

Касовий апАрат підлетів до суфіту і лупнув до підлоги. Василь ходив стройовим по склепу, з поличок все летіло додолу. Консерви, макаран, сода, оцет... Мєнт сидів весь в муці і мовчав відкритим писком.

А Назік тим часом вже телєфонував на стодва:

- Галльо, поліція? Рєтуйте! Тутка, в склепі, озброєний бандюк та ше й поліцайом передітий.

- Пам'ять — героям! Фоси — злочинцям!,- крикнув Василь і вони з другом залишили здемольований* склеп* та й розчинилисі в ранковім тумані.

Прибігла теща поліцая. За нев з міґавками приїхали його колєгі. Не спізнавши, відпиздили обох. А може і спізнали, а побуцали для профілактики, незнам.

Яснийґвінт, шо потім ДСОшники елєганцко сі вибачили, взєли за хибний виклик пару вцілілих флєжок горівки, трохи закуски і погнали у відділок.

...Пройшло троха чєсу, місіць чи рік. Назарко, як завше став на зупинці, би доїхати до роботи. Раптом спинивсі джіп. З вікна почулось:

- Сідай, воїн. Куда тобі?

- До пекарні Василевського,- Назар вмостивсі на сидзеню і лиш тепер сі подивив на шофера. То був той самий мєнт зи склепу, тіко по цивілю. Кров бахнула в обличчя.

- Ти знаєш, хлопе, чо я тоді заяву не написав?,- мєнт налаштований був доброзичливо, голос його випромінював тепло та
довіру. Він представився:

- Сергій, дільничий.

- Назар, шлюсар. Чо?

- Я давно тебе шукаю. Хтів би'м сі вибачити перед тобов і твоїм другом. Понесло ня тоді. Якось всьо на купу — теща мозґі виїбала, з дружинов сі посварив, а тут ви... Я потім в склепі повний переоблік зробив. Теперка все чотко в мене. Ліцензія, персонал офіційно працевлаштований. Тепер там ще кав'ярня невеличка, заходь на каву.

Назар слухав, його поволи попускало.

- Ти знаєш, легше мені теперка. Жінка тим сі занимає. А я маю спокій, бо ніц не комбіную, ніц не тре «рішати». Типу там з фіскалами чи пожежниками....

В повітрі різко запахло позитивом.

- Не все так зле в Неньці,- помислив Назарко.

- Дєкую ті, воїне! Вочи ми відкрив'єс,- шофер спинив джіп біля пекарні.

- Плюс,- Назарко міцно потис руку Сергієві, затримав свій погляд на його очах, посміхнувсі і пішов до праці.

*ляда — прилавок
*учасник — учасник бойових дій
*пулярис — гаманець
*на бороду — в борг
*зніче — свічка на могилу (на знимці акурат гільза від АГС)
*кумплі — друзі
*броцак — наплічник
*дзиґари — сигарети
*агеес — АГС, гранатомет
*склеп — магазин
*здемольований — знищений