Іван Порало, к. філос.н.,
дослідник цифрових відносин,
дослідник проблем верифікації публічної інформації
Спрощення реєстрації місце проживання
або мікропідприємництво:
від вільного пошуку додаткового прибутку до самозахисту
Нещодавно Мінцифра анонсувала запровадження держпослуги з онлайн реєстрації місця проживання/перебування. Без перебільшень, це цікава й корисна ініціатива. Втім, окрім зручності та швидкості процедури, суттєвих якісних змін не відбудеться. Передусім тому, що обіцяні ініціативи реєстрації облегшать процедуру, але не розв'яжуть безліч проблем. У потенціалі, спрощена процедура реєстрації має надзвичайний ресурс для якісних, корисних змін: з легалізації вільного пересування й проживання мігрантів, додаткових бюджетних наповнень, прозорості ринку житлової оренди, підвищення довіри до держави тощо.
1. Чинний порядок та правові засади реєстрації місця проживання/перебування ігнорують/обмежують права власника на житлову нерухомість
На моє бачення, власник(ники) нерухомості повинні мати абсолютне й однобічне право визначати хто буде проживати в його/її помешканні. Поточний правовий порядок більше захищає права сторонніх мешканців. Отримавши згоду на реєстрацію від власника, майбутній мешканець надалі сам вирішує коли його зміни реєстрацію місця проживання й головне, що неважливо де фізично він буде проживати. Зняти з реєстрації сторонню особу (родича) власнику дуже проблематично і як правило лише через суд.
Відповідне обмеження прав власників житлової нерухомості призвело до того, що значний відсоток населення країни фізично проживає й працює в одних населених пунктах, а зареєстрований в інших.
На перший погляд, ця розбіжність окрім порушення порядку законного проживання нічого не змінює. Але якщо придивитись уважно, «під водою ціле місто»:
- тіньовий ринок оренди житла;
- підвищений ризик небезпек в експлуатації житла;
- мінімальна відповідальність проживаючих за нанесення збитків власнику майна;
- порушення трудових прав мігрантів;
- дестабілізація економіки відповідного регіону й зокрема економічних відносин у ній;
- створення умов для розвитку тіньової економіки у трудових відносинах, корупція;
- ускладнення ідентифікації місця знаходження особи (мігранта) для захисту її особистості, розшуку у разі скоєння злочину або притягнення до відповідальності;
- у зоні ризику виконання мігрантами власних громадянських обов'язків (військовий облік, адміністративна відповідальність, участь у голосуванні);
- у зоні ризику отримання мігрантом соціальних гарантій тощо.
З метою мінімізації зазначених проблемних сторін, процедура реєстрації місця проживання/перебування має бути спрощеною й фактично переданою у розпорядження власнику майна. А саме, лише власник має визначати хто буде зареєстрований, й відповідно проживати, у його помешканні, й за власним бажанням лишати особу зазначеної реєстрації з попереднім попередженням й попередньою домовленістю.
Особа, яка проживає у чужому помешканні, повинна мати право на законне проживання у населеному пункті, у якому займається трудовою діяльністю, сплачує податки, використовує об'єкти інфраструктури, користується адміністративними та медичними послугами, виконує обов'язки та несе відповідальність за свої дії.
Адже мігрант, не може й далі залишатись людиною у «тіні», яка приховує свою приналежність й відповідальність до нового, нехай й тимчасового, місяця проживання, піддаватись через свою «нелегальність» рабській експлуатації, ризикувати власним здоров'ям/життям тощо.
Процедура реєстрації для максимальної оптимізації має здійснюватись у такому порядку:
а) між власником та потенційним мешканцем складається домовленість про проживання (на строк з можливістю одностороннього подовження);
б) власник у кабінеті, що розміщується у певній системі державних реєстрацій вказує особу(би), якій(им) надає право на реєстрацію;
в) в аналогічному кабінеті, особа погоджується/не погоджується з реєстрацією;
г) до процедури надання реєстрації можуть додаватись додаткові умови та уточнення (наприклад «оренда», «дружня домовленість», «родич», «дитина», «чоловік», «дружина», «парнер/партнерка»), а також домовленості можуть бути підкріплені певними супроводжувальними матеріалами.
Процедура знаття з реєстрації для максимальної оптимізації має здійснюватись у такому порядку:
а) власник житла створює у кабінеті певній системі державних реєстрацій відповідний запит;
б) відбувається автоматичне повідомлення мешканця у відмові у подальшій реєстрації, яке знаходиться у стадії виконання протягом некалендарного тижня, після закінчення цього терміну реєстрація мешканця житла анулюється (у випадку виникнення нової домовленості про реєстрацію з новим власником помешкання реєстрація за старою адресою автоматично анулюється).
в) власник житла у кабінеті певній системі державних реєстрацій виставляє (або ні) претензії до колишнього мешканця, якщо були фіксовані домовленості й вони не виконанні.
2. Облегшена процедура реєстрації та знаття з реєстрації за місцем проживання надає власнику помешкання можливості для мікропідприємництва
У першу чергу, це захист власного майна. Адже створені домовленості з фіксованими умовами, накладає відповідальність на мешканця, дисциплінує його й робить прозорою процедуру оренди. Крім того, мешканець несе індивідуальну відповідальність за оплату використаних комунальних послуг згідно зі своєю часткою, якщо інше не передбачене у домовленості.
Ці нові можливості для власників, обов'язково мають вплинути й на розвиток прозорого підприємництва, чи як я його називаю — мікропідприємництво.
Мікропідприємництво, це не ФОП й не повноцінне підприємництво, це можливість час від часу (за можливостями) законно заробляти без використання складних систем звітностей та оподаткування (детальніше далі), автоматично й прозоро створювати умови й погоджуватись на них.
Для власників житла, які мають намір здавати його в оренду, мають бути створені, окрім простої процедури реєстрації й знаття з неї, найпростіші умови прозорого й не систематичного підприємництва. Щоб захистити власний прибуток й майно, а також — своїх мешканців, домовленості з мешканцями тощо.
3. Облегшена процедура реєстрації та знаття з реєстрації за місцем проживання надає мігранту можливості для легалізації
Насамперед йдеться про захист своїх прав, майна, прибутку (від трудової діяльності). Адже законна реєстрація забезпечується прозорими: умовами проживання (згідно з фіксованими домовленостями); чіткою й зрозумілою оплатою за послуги, офіційним працевлаштуванням, отриманням медичної допомоги й користуванням адміністративними послугами.
У такому випадку мігрант вже не буде жертвою трудового шахрайства, зможе сміливо й відкрито захищати свої права, стане легальним мешканцям населеного пункту, брати участі у виборчих процедурах, отримувати правовий захист тощо.
Не менш важливим є й те, що при відмові орендодавцем мігранту у реєстрації за місцем проживання, ним може бути подана скарга до державних органів.
Крім того, офіційно затверджені домовленості з оренди житла відкривають можливості для отримання/надання кредиту, послуги «оплата частинами» на офіційне проживання.
У випадках відносин у рамках тіньового ринку оренди житла, жодна зі сторін лишається правового захисту через погану доказовість домовленостей, незаконного бізнесу тощо.
Відповідно, мігрант при працевлаштуванні за відсутності офіційної реєстрації також витрачає права на захист оплати своєї праці, оскільки офіційно фізично не може виконувати трудові обов'язки у даному регіоні.
Також, відсутність реєстрації цілком може бути приводом у відмови у зайнятості у відповідному регіоні, оскільки роботодавець у випадку відсутності реєстрації бере на себе відповідальність за цього працівника й автоматично гарантує його безпеку, сплачує медичні послуги тощо.
4. Мікропідприємництво
Беручи до уваги той факт, що мігрант, цілком припустимо, може не мати постійної роботи або, як й будь-хто, мати додаткові не регулярні джерела заробітку, наприклад орендодавець житла, корисним є механізм мікропідприємництва.
Мікропідприємництво, це нерегулярні, часто випадкові або тимчасові економічні відносини у межах яких надаються платні послуги (оренда житла, наймані працівники для виконання певної роботи, освітні, туристичні, консультаційні послуги, фрилансери тощо).
На відміну від ФОП й інших форм підприємництва, мікропідприємництво не має претендувати на офіційний статус підприємця через свою ситуативність. Мікропідприємницво може бути й основним джерелом прибутку людини, може реалізовуватись не лише на засадах особистої праці, а й через використання різних засобів.
Метою мікропідприємства має бути:
- захист прав та інтересів обох сторін (надавача та покупця послуг) у межах фіксованої домовленості про послугу та оплату;
- отримання платні (страхування) за послугу у цифровому середовищі системи її реєстрації (арбітр);
- офіційний матеріали для спорів та судового позову у випадку не виконання домовленостей;
- автоматичне обчислення податкових зборів за отриманий прибуток;
- захист власних прав та інтересів сторін при міжособистій домовленості, уникаючи посередників;
- з'являться можливості створювати легальні пропозиції послуг з прозорим механізмом оподаткування, захистом майнових прав обох сторін домовленостей тощо.
Цілком слушним буде питання, чи можливо до мікропідприємництва зарахувати й інші види господарської діяльності, враховуючи, наприклад, продаж товарів? Варто розуміти, що формат відповідної діяльності не передбачає дозвільних документів, сертифікації й інших супроводжувальних документів про облік товарів, розрахункових чеків тощо. Якщо не регулярна господарська діяльність дозволяє обмежитись передбаченою електронною формою реєстрації угоди між людьми, то цілком допустимо це називати мікропідприємництвом.
Мікропідприємництво, це фактично поділитись на платній основі своїм майном, вміннями (надати послугу з обмеженою відповідальністю), коли наявний у людині ресурс є частково або умовно надлишковим (нерухомість, навички, особистий час, куплені колись речі).
5. Персональна фінансова відповідальність
Цей вид відповідальності передбачає перехід до фінансової персоналізації споживача послуг. У випадку мого огляду, йдеться про оплату комунальних послуг.
Вже на початку осмислення питання споживання комунальних послуг, досить дивним є чинний механізм оплати. Він оминає персонально людину й покладається на нерухомість. Фактично, це теж саме, що штрафувати за порушення правил дорожнього руху не власника автотранспорту, а сам транспорт; у випадку отримання травми через ожеледицю на порозі крамниці висувати претензії не власнику відповідальному за крамницю, а кризі, чи асфальту.
Цей механізм оплати знімає відповідальність за накопичення боргів за комунальні послуги з мешканців та перекладає її на саме житло, що за умовчанням передбачає — передачу боргових зобов'язань власнику.
Як на мене, це типове делегування відповідальності. Оплата за комунальні послуги має бути виключно персоналізованою, як і їх споживання. Житлова нерухомість має й далі залишатись виключно майном.
Такий підхід спрощену реєстрацію за місцем проживання робить більш відповідальною. При спрощеній процедурі реєстрації за місцем проживання персоналізація оплати комунальних послуг дозволить ідентифікувати боржників, застосовувати що до них штрафні санкції, кредитувати, виявляти причини накопичувальної заборгованості й у разі потреби надавати соціальну, страхову допомогу у вигляді пільг (якщо це не передбачено заздалегідь), працевлаштування тощо.
В окремих злісних випадках, за передбачувальними правилами боргові зобов'язання боржника мають покриватись шляхом продажу його/її майна у першу чергу й за бажанням близьким родичам. Якщо йдеться про об'єкти нерухомості, то продаж майна може здійснюватись у дрібних частках з правом викупу з врахуванням відсотку.
В окремих випадках мешканці можуть делегувати право оплати вартості комунальних послуг іншим співмешканцям спільного житла (похилі або люди з обмеженими можливостями).
Також, уваги заслуговують пільги на оплату комунальних послуг. На сучасну пору, соціальне страхування покриває значну частину оплати комунальних послуг за співмешканців спільного житла. При персоналізації оплати послуг, пільги будуть поширюватись лише на рахунок пільговика.
Далі, платіж «плата за прибудинкову територію», яка нараховується на квадратні метри житла. Тобто, територія, що належить будинку має пряму кореляцію з кожним квадратним метром багатоповерхівки й немає жодного відношення до кількості мешканців. Ця ситуація не вкладається у розуміння й вочевидь відповідний механізм нарахування обумовлений проблемою недосконалою системою реєстрації місця проживання.
За новим підходом прощеної процедури реєстрації та персоналізації комунальних рахунків, плата за прибудинкову територію стане логічною й обґрунтованою
6. Загальні питання
Спрощена система реєстрації за місцем проживання зі всім запропонованим комплексом підходів дозволяє:
- спростити елементарні комерційні відносини й стимулювати, заохочувати населення до простого підприємництва;
- легалізувати ринок послуг;
- запровадити державну біржу простих послуг, враховуючи й пропозиції з оренди житла;
- збирати статистичні показники окремо або індивідуально по громадянам у випадку потреби, що дозволить слідкувати за тенденціями переміщення й краще планувати економіку регіонів
