Розкажу вам забавну історію з поучітєльним відео. Днями нєкий громадянин Володимир Сальдо, який убивав і мародерив Херсон понад десять років, проводив чергову зустріч із виборцями в одній із шкіл міста.
Може популістські лозунги про несправедливі тарифи, «поднятие економики», «благополучний град» и «профффесиолналов у власти» (яким вважає себе цей дядя) прокатились би горохом об стінку по втомленим вчительським вухам, які чули подібного лайна вдосталь. Але. Одна вчителька чисто випадково, як виборець, поставила дяді незручні питання про його відповідальність за десятирічне мерство, уродні будови в історичному центрі, закони 16 січня в його депутатській каденції (ПР), ну і про ситуацію в країні не забула спитати: чий Крим, хто агресор, всі діла. У спікера трохи запалало, щось промямлив про дипломатію, градус піднявся, зустріч стала цікавішою. Та найцікавіше, що після неї він скаржився на засланого казачка в аудиторії. Мовляв, хтось журналіста натравив.
А все набагато простіше. Риторика, з якою ригівські відрижки ідуть до місцевих рад, — мерзотна, непопулярна, остогидла так само, як і ваші управлєнци. Не треба бути журналістом, щоб знати тепер, що творилось і під кого піджималось тут останніми роками, де що будувалося, що прогнивало, які дороги не ремонтувалися з 90-х. Не треба бути журналістом. щоб в обличчя запам'ятати одіозну говірливу голову, яка, після голосування за диктаторські закони, приїздила в Херсон з прес-конференцією, аби донести малотямущій челяді, які ж ті закони актуальні і проєвропейські. Вдумайтесь, людина обмежила наші з вами права на збори, критику, протест, свбоду слова в цілому, а потім з наглою пикою говорить, що це божа роса і тепер заживьом. Я ще пригадую, як спитав, ким він хоче залишитися в історії після такого рішення. Відповів, що історики запишуть. А після розстрілу людей, що був одним із наслідків того голосування, один мужик (навряд чи історик) раз і назавжди заклеймував Сальдо народним прізвиськом, яке смачно прилипло йому до сьогодні. Ми тут навіть хотіли йому почесного громадянина Херсона дати :)
Таким як Сальдо пора второпати, що з пліснявою буває хороший сир, а не звуки, що вони видають за передвиборчу програму. Історики пишуть про великих державних діячів, а не про дрібних феодалів з маніакальною звичкою бути при владі. Пора нарешті хоронити прогнилих політичних трупів, від яких бува тхне у місті (а не від каналізації, як ви думали), які ходять по школам, заражають деякі неокрепші уми трупним ядом. І цей приклад чудово показує: всьо, харош, давай, до побачення.
Ну і наостанок даю лайфхак: як треба спілкуватися на зустрічах з цією персоною і поберегти нерви. Нам ще країну будувати.
