Читаю, слухаю, слідкую за новинами про освітні програми та прислухаюся до власних відчуттів.
За останні тижні баталій щодо доцільності християнської етики чи чогось на кшталт дійшла висновку, що у школі не потрібен предмет навіть з назвою «Етика». Взагалі. Навіть згадка про нього.
Це слово наразі звучить, мов лайка, віддає душком цинізму. Його зіпсували.
Натомість.
Натомість суспільство має нагальну потребу в опануванні мистецтва діалогу. Те, чим мають послуговуватися щохвилинно наші діти (до речі, й ми, дорослі), є ні що інше, як діалогові практики. Також їх варто навчати розпізнавати, визначати вид конфлікту та уміти розв'язати його у ненасильницький, прийнятний для усіх сторін спосіб.
Риторика і ораторське мистецтво.
Чи багато серед нас, дорослих, таких розумних і «допиСливих» тут, в мережі, хто так само триматиме слово перед навіть нечисельною публікою?
Упевнена, якщо я забуваю, плутаю слова, втрачаю дар мови чи навпаки можу бовкнути щось не те перед незнайомими і малознайомими людьми, то точно я не одна — серед вас такі, певно, є теж.
А це відбивається на багатьох життєвих процесах, зокрема й на продуктивності праці. Тоді в ситуації, коли, приміром, працівник не наважується звернутися до керівника за обгрунтованим покращенням умов, унеможливлюється якісне виконання обсягу робіт.
Або ж подружжя розлучається через відсутність розуміння між сторонами. А варто було лише кожному озвучити бажання, спробувати знайти точки дотику і розбіжності, а потім і спільне рішення. І це лише уміння чи неуміння вести діалог.
Але найгірше, що ні методами розв'язання конфліктів, ні способами ведення діалогу, ні риторикою часто не володіють шкільні вчителі. Інакше би школи не потопали в конфліктах.
Тож наполягаю: жодних етик!
Мистецтво діалогу і Риторика. Для усіх учнів.
І дорослих.
Передусім для студентів педагогічних закладів вищої освіти та педагогів під час підвищення кваліфікації.
Зрозуміло, що тут постає питання щодо програм, підручників, викладачів до часу підготовки належної кількості педагогів з відповідним фахом. Проте однаково варто починати з впровадження пілотного проєкту, під час якого апробується «життєздатність» програми — легкість засвоєння і викладання.
Щодо діалогу, як мені здається, буде логічним кроком звернення до ОБСЄ в Україні. Вони розробили серію чудових популярних курсів, які можна безкоштовно опанувати на платформі Прометеус. Якщо сучасні педагоги і психологи долучаться до адаптації курсу за віковими особливостями, то за пів року можна підготувати та з 1 вересня розпочати пілотні проєкти в закладах освіти.
З риторикою можна зробити те саме. Фахівці з предмету, педагоги і психологи адаптують курс риторики. Програма пілотується, вносяться правки за зауваженнями «з полів» і курс впроваджується на постійній основі.
Але починати варто вже учора!
