Якби ту мугикаючу курву хтось зарубав і в лісі закопав — я би тільки подякував. Так вона мене дістала своїм єхидним мугиканням. Тупа не розуміє, наскільки вона тупа і наскільки свердлить мені мозок своїм зміїним голосом і своєю самовдоволеною гіпер-реалістичною персоною. В бабциному селі на таких казали «ось то Я!» — худоба з великим Его: де ходить — там Себе Самоутверджує: «Я ходжу — значить Я звучу!» ("Шо, Я в Своїй хаті співати не маю права?!"). Ото зранку стає, сука, шаркає шторами — і зразу йде на кухню мугикати Самодостойно-Божественно-ДоцяБожественно! Самоутвердно і Самовеличаво, таким моно-хроматичним в'їдливим-вйобливим голосом, як ті позивні "Маяка" на дачних городах кожних 15 хвилин по три рази з довгими паузами на заполярній іоніці "Нє слышны в саду даже шо--ро--хи!" (ля-до-мі-до ре---до-сі- мі--- ре--- ля--- ) потім пауза і по новой.. Ото вони мені гребли мозги тупими радейками від всяких долбойобів з дірявими головами, і миші їбли мозги — активізувалися, як тільки задрімав — так зразу стрес — гупанина по стелі — а тепер маю сестру тупо-зміїно-голову.. Вона як йде по вулиці — таке враження, що за нею хвилястий шлейф стелиться і замітає дорогу: повільно-поважно-самодостойно.. І з рота в неї все життя смерділо.. Не знаю, як той Олег її грав, що аж двох дітей зробив.. Може затикав морду подушкою?.. А потім тікав від неї далеко і надовго, і я його розумію.. Бо воно єхидне, ще й з підйобкою, як Осадча, тільки тупіша і примітивніша і нагліша. Хоча повийобуватися перед гостями любить — нащот "славних предків" і таблиць "родословної" до 7 коліна — і закономірного висновку, що вона тут "Старійшина Роду" — і всі мусять її, суку, слухати — особливо її ранкове і денне і вечірнє мугикання. Ще вночі маю віддушину, але потім хотів би поспати — но нє тут-то било: воно стає і починає мугикати — демонструє активну діяльність: "Ось Я живу і співаю — Щаслива Доця Божа радіє життю!" — повільно, в'язко і величаво — з достойними підкатами під кожну ноту.. Не знаю, чи всі Тормози мають таку дубову психіку — тіпа Зєлєнскій і Януковічь — два дебіли, яким не докажеш, що вони дебіли, не поясниш, що за законами фізики низькі частоти пригнічують високі, що гнила інертна наволоч елементарно зробить з тебе психа.. Може ще "дається взнаки" те, що я настройщик і маю добрий слух — і вловлюю фальш "надмірно артистичного Самовираження", тобто чітко відрізняю звуки функціональні, зумовлені якимись необхідними процесами, від звуків нарочито-театральних, спрямованих на Самоутвердження — спеціального притягування Уваги до своєї персони "Ось то Я!" — "Я здєсь, я здєсь!, — несётся в Бесконечность" (з недолугих москальських віршованих перекладів йогівських практик, спеціально спрямованих на видушування "хвиль фальші" *) — і ще її "постанова" (життєвий театр) нагадує русскую частушку — там щось про "Івану Кузьмічу в жопу сунулі свєчу" — і далі такий куплет: "Встань, свинья, ну встань, свинья! Встань, свинья, видишь — встала Я!" — теж до праведного вічного вйобливого мугикання, яке свердлить мою психіку і дірявить моє біополе. І не скажеш, що такий нервовий, але паразитичний тандем Змія-Кабан шкребе, перемелює душі зі страшною силою.. І батько був Змій — теж любив мугикати, особливо після тих собачих струсів-стресів, повільно позував, весь в дєлах — "потім будете згадувати, який був добрий батько!" — і пияки його любили — вмів розказувати по 3-4 години всяку фігню з минулого — весь час пригадував нові нюанси.. І ніби цікаво — но "послєвкусіє" хуйове, як після кожного курвидла з великим Я. Не знаю, чи то закономірно, що дочки курвидел виростають курвами (а сини — онаністами прищавими задьорганими), але от маю сусідку з рипучим голосом** — теж нагла курва зі своїм "прєдвзятим мнєнієм" про всіх і про все. Ні чоловіка, ні дітей — тільки хата і газон, який мусолить кожної суботи своїм "Керхером", заробленим в Італії ("Найму людину — людина зробить.").. А батя її був завучем в школі, таке вічно нахмурене з папіросою, як горбата драбина, з окремих хребців поскладана, теж рипуча і подекуди заржавіла..

* "7 днєй в Гімалаях" — колись попав в струю — навіть писав якісь віршовані переспіви і доповнення, але потім склав все в жовту папку, зав'язав на міцний вузол і підписав, що тут "хвилі фальші" — обережно.

** такими рипучими курвивими тембрами дуже легко встановлювати всякі "незаперечні істини", як той мацкаль вчора встановлював в діалогу з білорусом: Він, бач, вважає себе представником великої аудиторії дебілів, де "всє так считают", — що америкоси, піндоси, гандоси — ісконниє врагі русской нациі — хотят єйо унічтожить, а всякі там "ножкі Буша", кораблі з гуманітаркою в скрутні часи — то тіпа подлий подкуп, який краще переїхати бульдозерами, ніж дати голодним..

"І будь мудрий", — як казала баба Настя, (з того села, де ходило "Ось то Я!" — заносчівоє виокремлено-Самоствердне хамидло, яке може так "абідєть каждого", що Пояркову і не снилося), — і проявляй до когось співчуття і допомогу.. Воно ж невдячне падло. Тому закономірний висновок бабулі був — "Стань зранку, перехрестися — і нікому добре не зроби". Мама дуже обурювалася з таких сентенцій. Теж мала голосок дай боже — дзвінкий і "зичний", і ходила, голосно калатаючи каблуками по підлогах.. В мене була стійка асоціація: мама — дзига, батько — подушка. Як і в більшості типових "вивернутих" українських сімей: жінка — накручена куррва янь, чоловік — розпухлий дух — повільно самодостойно ходячий-пихтячий інь (з незмінною "заспокійливою" сигаретою. Так тебе "заспокоїть" і "врівноважить", що ні дихати, ні жити не захочеш. Хіба з упертості і інтересу: а що ж там далі? Бо колись збирався дожити до 30 років — і досить . Але вже от 60 стукнуло — і нічо — хохма прадалжаєцца. Колись була така брошура "Бєздна тєрпєнія" — про те, як катували всяких революціонерів в пд і центр. Америці — там монументальні ілюстрації Сікейроса і Ороско з кривавою різнею — перерізанням м'язів на руках і ногах жертвам, підвішеним за ноги вниз головою — щоб мозги залишалися живими і відчували весь кайф мордацій.. Тут теж є місце — капличка над рікою, збудована вже в 90-і — пам'яті жертв, яких мордували на пилорамі під цілодобове гуркотіння трактора, щоб не було чути криків.. Але чомусь попри всі криваві видовища, закарбовані в каменях і монументах, в свідченнях і документах, — історія павтаряєцца — і ніхто не зрозуміє одної простої істини: сигарета вбиває дух — а потім все решту, що тим духом трималося. Інь спускає на небо (псам на поталу — вони контролюють трохи вищі горизонти Минулого і нікого не пускають на свою тюремну територію), — а мстивий янь — "жало жалю" — використовує як інструмент помсти всім і вся. "Шо згорить — то не зігниє", "Де тонко — там і рветься", Ніщо не зупинить розрухи, час якої настав. Всяких там очкариків, ботанів, гнилу інтелігенцію — нахуй: тут курвивий Реаліст прийшов. Покажи йому, що ти вмієш Реальне — щоб він дозволив тобі існувати (ще дьоргатися подекуди, сіпатися, махатися з яким-небудь простим інструментом — киркою, мотикою, лопатою) — щоб він бачив, що ти "прі дєлє" — не даремно хліб жереш. І помаленько прикручувати гайки, щоб ти не дуже розслаблявся — "ужесточать условія" злиденного існування. Як казали "виживші", так діє керовнік "з хлопа в пана" — щоб дати просратися "тим гнилим інтелігентам" — очкарікам, ботанам, інженєрішкам зацофаним з їх голими ідеями, нікому нахєр не потрібними. "Шо тут думать — трясті нада!" А не хочеш вйобувати на простих роботах (шоб вони, Пани самопроголошені, тебе зацінили і похвалили) — причеплять тобі ковпак "трутня, гнилого, паразита", і будуть при кожній нагоді утверджувати своє Паньство, Верховенство, Богопомазання і Престолонаслідування — і проголошувати його зичними співочими курчолапими голосами.. (Ось штора засунулася — Паньство пішло спати. Нарешті. Стільки того життя.. )