Бо під магазинами зазвичай пасуться курвиві падла і спускають людський дух на пси. І потім не надолужиш втрат тою жеркою, якої можеш купити на добовий мінімум. Чує моє нутро: колись з них, курвивих, почнуть жерку робити, викинувши перед тим легені, нирки і мозги як отруту, гіршу від жовчі, і добре продезинфікувавши все решту.

Раз тут вже мова зайшла про продавщинь і «жаб'ячі інстинкти» — бути ближче до потоку, ловити потік — можемо продовжити тему (як мене її гепання дверима заїбало!) В ідеалі постачання продуктів і різних інших товарів і самих людей мало би відбуватися до кінцевого пункту — до житлової клітини. Бо те, що ми називаємо «малим бізнесом», є в основному незначним наближенням торгових точок до житла. Але в тих ближчих точках ціни зазвичай на пару гривень більші, ніж в центрі, а в центрі — на пару гривень більші, ніж на гуртовні. Про базари поки-що мова не йде, бо вони далеко, і туди добиратися (до ринків, де торгують прямо з фур) — значить цілий день тратити, і ще треба мати чим все це везти — мішки з цибулею, яблуками і різною городиною, на яку там ціни можуть бути вдвічі, втричі менші, ніж на гуртівні.

В ідеалі постачання до житлових клітин — при наявності пневмо-транспортних мереж — мало би виглядати як градація складів, від яких все необхідне «прострілюється» за адресами, звідки прийшов запит (замовлення зі списком продуктів), і там присутність людей — трудяг, які носять тягарі ящиків, — взагалі не потрібна. Все може бути автоматизовано — як в «висотних стелажних складах», як в висотних стоянках велосипедів в Нідерландах: кожен виробник чи постачальник здає свій товар на вході, отримує документ, жетон, цифровий підпис про всі параметри зданого товару і отриманих грошей; а з другого боку — споживач чи «розгалужувач» (дистрибютор потоку товарів з головного складу на дрібніші територіальні) отримує замовлений товар і всі відомості про нього, включаючи купівельну ціну і вартість зберігання товару на складі. Ну і десь там на кінцевих складах, які обслуговують свій квартал чи свій мікрорайон, товар вже розпаковується на дрібну тару і розсилається пневмомережами до адресатів.

Там «по умолчанію» працює «французький стиль»: велика простора упаковка — нудувний «хот-дог», саркофаг стандартного розміру — а вміст може бути будь-який — тільки необхідно вказати масу і об'єм, щоб електронна система керування літаючими надувними «хот-догами» коректно керувала ними на поворотах і відгалуженнях. Очевидно, що ті повороти і відгалуження мусять бути якомога плавнішими, інерційними, щоб потік всередині був «ламінарним» і не струшувався зайвими перевантаженнями.

Система явно не для прямокутно-чемоданної архітектури, а скоріше для якихось рослинних — зонтичних, ялинкових, виноградних,.. отнюдь не каменепадних структур розселення. Тим паче — в даному разі маємо чітку установку: 2Ж-система провідності — первинна, розташування келтів (кінцевих елементів) на закінченнях її «капілярів» — вторинне. Гілки формують крону, ріка формує береги, а тут зручні інертні лінії руху формують геометрично впорядковану структуру розташування келтів — приймачів товару..

Теоретично — після звільнення від начинки (від порції транспортованого товару) сама оболонка «хот-дога» теж мала би якось здуватися, згортатися, переходити в компактну форму — і дорогою по Ж2-структурі назад на склад — чи пардон, тут як в добувних кореневих руслах : «порожняк» — чистий потік — є навпаки Ж1-потоком — він рухається швидко, прямо, захищено по більш жорсткій і вузькій Ж1-трубі (по згалуженому Ж1-руслі), а розмаїття товарних потоків вже має характеристики м'якого, менш захищеного, розпаралеленого багатьма рукавами, майже прозорого Ж2-русла.

Поки-що перервемося, бо на сон хилить.

Про висотні стелажні склади ми вже говорили — (про поляризацію келтів https://site.ua/ipirano.net/27672-prodovjennya-do-...) — що мають працювати не по «легеневому» (чи кишково-порожнинному) принципу — туди і назад по тих самих руслах, а по «зябровому»- протічному. Тоді і «кінцеві елементи» — камери (соти) зберігання такого сладу — теж будуть протічними: 1-м зайшов на полицю — першим і вийдеш з другого боку (бо в «глухих» однопрохідних сотах 1-м заліз — останнім вилізеш, і ще встигнеш засмердітися до того часу).

Так само «протічними» мають бути полиці у будь-яких супермаркетах: загрузка ззаду — розбір товарів спереду. І не треба буде нічого перекладати. Просто організувати чітку поляризацію потоків — вхідні і вихідні — як переплетені пальці 2-х рук з будь-якою градацією розгалужень: вхід — ззаду, з закритої зони, вихід спереду — до «обтікаючих потоків» споживачів і дистриб'юторів чи кур'єрів.. (однак, пам'ятаємо, що Ж1-структура (вхід на полиці) — жорстка, пряма, вузька, закрита, краще енергетизована, а Ж2-структура (вихід з полиць) — ширша, м'ягша, відкритіша, менш енергетизована (товари можуть «спускатися самотоком», ще й виділяти при тому енергію про запас — рекуперативне гальмування, рекуперативні ліфти, рекуперативні ринви і сточні труби.. Будь-які Ж2-потоки можуть генерувати дармову енергію — і вона би повинна повертатися в свою Ж1-структуру, а потім вже в загальні мережі)

І про загальну картину ми вже говорили: що склади виконують функцію «шлунків» чи «трансформаторів», буферну функцію пом'ягшення різниці між ритмами наповнення (рідко, але великими порціями) і ритмами використання (часто, меншими порціями) — і розташовуються вони на підходах, біля границь міста, мегаполісу, будь-якого урбанізованого утворення.

Ще варто нагадати такий момент, що основних потоків, необхідних для виживання, насправдді не так багато: повітря, вода, сонячна енергія, їжа (зернова, молочна, овочі-фрукти), матеріали для будівництва, одягу, транспортних засобів, ну і різні види енергії, щоб це все рухати і з ним працювати. Тобто наголошуємо на тому, що тут, як і рослинах — «вгору від коренів до гілок піднімаються прості всім необхідні потоки вода і мінеральні солі» — там (у рослин) є свій «принцип мінімума», і якщо якогось мікроелемента в грунтах бракує для якоїсь конкретної рослини — то вона не буде на тих грунтах рости. Але вона може рости і без грунтів, в живильних розчинах, омиваючих корені, якщо вміст необхідних мінералів і мікроелементів чітко визначено і збалансовано.

В масштабі суспільства розмаїття вхідних потоків теж грає не таку вже визначальну роль. Це довели різні схимники — дехто гриз траву і товчений мармур — і на тому виживав (корова ж виживає на траві: трава, вода, трохи солі, варений льон для телят, часом кусок хліба клали «для корови» на дно немитої банки з-під купленого молока). Але розмаїття виготовленого в гіллі — то вже делікатес, цимес,. Там всього виготовляється багато і хорошого — з тої самої муки, з тої самої води, з додаванням деяких спеціальних інґредієнтів — отримуємо величезне розмаїття молочних, хлібо-булочних продуктів, різних соків, вин, консервованих смаколиків..

Може ви не знаєте (дехто не знає навіть про тік і протитік в тілі рослин) — але основну біомасу рослина нарощує не з грунту, а з газів повітря, — цей процес чомось схожий на ріст інею дендритами на холодних поверхнях.. Рослина своїми полями структуризує і воду в грунтах, і повітря в атмосфері (якось я побачив в морозний сонячний день райдужні переливи структуризованого повітря високо над кронами дерев — то був короткочасний ефект, ніби спеціально для мене показаний за долю секунди, але я запам'ятав і вкотре був в захваті від фантастики оточення), і ті поля виходять далеко за межі рослини, хоча і мають чітку вертикальну спрямованість.. (До речі, і людські поля не завжди круглі, як яйце «аури», — можуть бути «прожектори» зі спини, і «буфери» з живота, і якщо традиційна округла форма аури схожа на S — орбіталь атома, то «нетрадиційні» — як p-, d-, f-орбіталі — різними пелюстками, гантелями настільки далеко від людини (в пропорціях), як електронна орбіта далеко від ядра атома.

http://mindraw.web.ru/cristall8.1.htm — дендрити мінералів (не лише рослини та іній ростуть фракталами..)