Правда, тут ще відкрите питання, що вважати "корінням", а що "гіллям". Гілля — більш впорядковане, стабілізоване, геометризоване, отже, скоріше радіатор, а не сорочка двигуна (для 2Ж-системи охолодження).. Скоріше змінні фільтри, ніж поверхні, що змащуються.. Скоріше акуратно поскладані пластини акумулятора, ніж бурі і громи, де спалахують свічки.. Тут ще така аналогія, як з травою і деревами : ми їх крони стрижемо час від часу — тут так само: змінні частини — фільтри, акумулятори, радіатори, забиті солями і болотом — легше замінити на нові, ніж "кореневища" глибин мотора з химерними пазухами "кореневих капілярів"..
Ну і 2) — чисто естетичний і економічний принцип прозорості. Коли на лічильнику подачі палива від бензоколонки працює вертушка — ми не можемо точно знати, скільки там накручено.. Крім того, вертушка збурює потік — і тоді він аж шумить — вода з крана біжить аж газована, коли на повну потужність включають насоси в котельнях в часи пік (зазвичай о 6 ранку і о 18 вечора) — тоді лічильники води рахують і ті бульки повітря, утворені на лопастях вертушок помп в режимах, близьких до кавітації.. Так що з вертушками все дуже відносно. Там ставлять неодимові магніти, які їх можуть взагалі зупинити, вони часом шкребуть об корпус і заважають спати (в газових лічильниках), з ними частіше виникають проблеми у водяних помпах: вся труба від маси води до вертушки мусить бути залита водою, бо інакше відбувається вакуумний розрив — і насос не працює.
Інша справа — поршневі або мембранні помпи з вхідним і вихідним клапанами: поршнем чітко захоплюється конкретна порція потоку, заповнює всю порожнину всередині циліндра — і виштовхується через другий клапан. Клапани можуть бути різні: підпружинені кульки, які заходять в конусний отвір і повністю його перекривають при тиску потоку з боку пружини чи повністю відкривають при тиску з боку отвору.. Можуть бути гумові хлястики, як в протигазах, можуть бути чітко припасовані штокові площини на конус, як в ДВЗ.. Варто сказати, що в кульковому варіанті значна частина енергії помп йде на пересилення опору самих пружин, так що там треба шукати "золоту середину" між щільністю перекриття і силою їх опору — і регулювати пружини на мінімум, бо тут ще і сам потік працює в якості пружини..
І тут от пропонувався такий ретро-варіант, який можна назвати "чесний літр": абсолютно прозора циліндрова помпа зі скла чи з пластику, якою ви самі, в ручному режимі можете зробити 60 повних качків, щоб заповнити 60-літровий бак автомобіля.. Або от в магазині купуєте молоко з перевернутих бідонів чи бочок прямо з ферми, не забруднене ніякими технологіями пакування: бачите прозору трубку від великої тари до прозорого циліндра, розташованого нижче, бачите роботу клапанів, і бачите другу прозору трубку від мірного циліндра до вашої домашньої тари. І жодного забруднення довкілля порожніми кульками з пластику чи з паперу і фольги.
На прозорому циліндрі можуть бути мірні поділки для інших об'ємів рідини.. Так можна відмірювати будь-які рідини — і густі, як мед, і рідкі, як спирт.. Правда, тут теж треба враховувати вакуумні ефекти можливого "холодного закипання" рідин при від'ємних тисках і не форсувати події, а дотримуватися оптимального режиму спокійного руху поршнів вверх-вниз. Такі великі "шприци" теж доводиться промивати, дезинфікувати, продувати і просушувати, потім перші порції потоку кудись зливати наліво, щоб досягти "безбулькового" "без-шумного" (без шуми) режиму, без інших мікровкраплень і пустот, але то раз в день на початку чи в кінці роботи..
Не знаю, можливо така культура "безтарного" (без проміжної одноразової тари) обслуговування комусь може не сподобатися, але вона пряміша, простіша і являє собою проміжний етап переходу до неперервних потоків в замкнутих екосистемах самозабезпечення, якщо буде прийнята концепція "вертикального розвитку" — і зони вирощування харчових потоків і їх споживання будуть ближче і компактніше розташовані (всупереч "теорії золотого мільярда"), ніж при теперішніх площинних методах ведення господарства: 1 сонце, 1 поверхня грунту, 1 природна латка екологічної зони на кожен сектор земного глобуса. Сумно і тупо. Бо якщо вже людей навчилися розселяти по паралельних поверхах — то абсолютно те саме можемо зробити і з флорою і фауною, подаючи на додаткові яруси і світлову енергію будь-якого спектру, і повітря і воду і всі зворотні потоки, які зайві для нас, але використовуються ними. Так що 2Ж-системами і їх каскадами доведеться займатися впритул і дуже серйозно, якщо хочемо вижити. Вони збагачують і розвивають екологічні ніші і дозволяють захоплювати і освоювати нові території, початково непридатні для життя.
При тому вимога свіжості повітря заселених зон (рівень кисню не нижче 21% в атмосфері) мусить бути основною. Колись було навіть 35% кисню — величезні гігантські ліси, величезні тварини в густому повітрі, багатоярусне життя в гіллі і в коренях густої рослинності.. — Зараз ми все це спалюємо нещадно разом із залишками атмосфери.. І якщо робити якісь кроки ретро — то не до початку пожежних методів "звільнення територій", а навпаки — до заліснення, засадження, загущення рослинних покровів і розпаралелення їх на додаткові яруси зі штучним освітленням, поливом і "заатмосференням" епохи рептилоїдів..
Якось занадто різко ми перейшли від циліндрових помп (чи мембранних серцевого типу) і мірників спожитого потоку — до неперервних 2Ж-систем життєзабезпечення в багатоярусному компактно заселеному просторі.. Тут проситься теза, що чим менш він буде геометризований, чим більш несподіваний і фрактальний — тим цікавіше буде в ньому жити.. А це власне характеристики кореневого простору, де щось видобувається і продукується з природи.. Тобто образно — "отнюдь" не прямокутні у 3-х вимірах міста-шахти з "5-го елемента", а скоріше тропічні джунглі, ліани, павутиння, щось з "Аватара" і з підводних печер, з підземних міст-храмів химерного планування, як камери мурашників, але — пронизані 2Ж-системами "джентльменського мінімуму", як вентиляція шахт, електроенергетика і гідравліка всього господарства..
Мене самого, чесно кажучи, вниз не тягне. Мене тягне на верхатури, і в перші роки архітектурної практики я успішно працював з дахами Міжгірського району Закарпатської області. Але тоді там був поганий зв'язок з цивілізацією, тепер його взагалі немає.. Тоді була відкрита зона, приїжджали туристи і відпочиваючі з цілого союзу, тепер же там сняться якісь кошмари з базарами, циганами і неможливістю знайти вихід.. "Кучкуємося", як мордаті комуняки заповідали.. А те, що виросло і розвинулося — всі інститути, винахідницькі школи, природничі науки — ігноруємо як "нереальне", "нікому не потрібне" — та хімія, та математика, той ботан, той інженєрішко.. І всюди — слід курвивого бидла, падла, вбивць внутрішнього світу — перетворення його в плоску тюрму і могилу.. Узаконена курвива розслабуха з плювками під ноги і сміттям, скерзотною отрутою в душу.. Так що першим ділом треба заборонити душовбивче задушливе куриво — гербицид розвитку уяви, емпатії, співчуття, співпереживання, фантазії, планів на день, на рік, на тисячоліття.. І головне — вбивство самого бажання їх втілювати в гнилій задушливій тюремній атмосфері. Курвиве падло вбиває дух — і розносить гниль, нехіть, зверхній цинізм — а потім ще тебе звинувачує і накриває ковпаками своїх брехливих "думкообразів" зі свого куцого тезаурусу і атрофованої уяви.. "Жіть стало прощє — жіть стало вєсєлєй"..
Ну і ще — про подачу: тут цілий кландайк роботи для ілюстраторів, мультиплікаторів, а в мене якесь табу, спротив до ілюстративної роботи (раніше картинок в текстах було значно більше, але і вони теж не помогли для пробудження інтересу до 2Ж-науки). Мені самому вилизані ілюстрації не потрібні. Я можу з простого ескізу робити розрахунки і переходити до втілення проекту, по ходу виконання його вдосконалюючи. Тобто я працюю з образами уяви — і можу вчуватися в мікроструктурні напруги, взаємодії, мікропроцеси, які там відбуваються. А для "подачі для тупих" (людей без уяви) мені потрібні швидше всього волонтери, бо вже 40 років ніхто не збирається платити за цю науку — і відповідно я не маю чим вам заплатити за наглядні ілюстрації, хоча знаю, що талановитих художників тут багато..
Науковці, академіки (мої ж однокласники з фіз-мат школи) взагалі не вважають 2Ж-науку наукою — "бо в ній бракує математики".. Я ж мав першого керівника наукової роботи — курвидла, і бачив, як він математизує всякі абсурди — щоб достойніше виглядали для академ. комісій зі старих пердунів. Також бачив псевдонаукові брошури з безліччю математичних формул, але в їх основі була корява примітивна модель, яка не відповідає дійсності. Тут же початкова модель — складна і не піддається математизації — ні через теорію графів, ні через фрактальні моделі, ні через матриці.. Але все ж її якось можна відчути — і в деталях (пізніше) до неї можна застосовувати відомі методи з розрахунку динаміки рідин і газів. А математика стає потрібною вже на переходах від ескізу до робочого проекту, хоча і там чуттєві методи якось гармонійно переплітаються з математичними — зокрема у вирішенні, які фактори варто враховувати, що можна ігнорувати..
В натуральних прикладних умовах — застосування методів 2Ж-науки (зокрема "методу траєкторій" — щоб лінії руху були плавними, ламінарними, без різких поворотів і перетинів з іншими потоками) нагадує трасування русла ріки по складному рельєфі — і там 3-вимірна уява, емпатія, значать набагато більше, ніж математизація, геометризація, розбивання на модулі і оцифровка простору.. Тобто математичні дискретні методи мусять мати достойну чуттєву, емпатичну, музичну, гармонізуючу підготовку.. Не те, щоб вони вступали в конфлікт з художніми методами, але проектант, озброєний 2Ж-моделлю провідності, скажімо, надає перевагу східним методам проектування перед західними — довгому вживанню в рельєф, вчуванню в оточення з чаєм на циновці і з проникненням "метастазами уяви" в харатер рельєфу і енергетики оточуючого простору — перед євро-американськими методами "вирівнювання будівельних площадок" і насаджування на вирівняний рельєф готових будівельних прямокутних модулів. 2Ж-підхід не визнає прямокутних планів в принципі — вони нічим не оправдані крім примітивних технологій. Прямі кути оправдані тільки у вертикальних розрізах — як кути між силою тяжіння і "еквіпотенціальними" (горизонтальними) поверхнями. Тим більше ніякі прямокутні плани не оправдані для пневматичної і тентової архітектури (з несучих ковбас-балонів і мембран між ними), яка стає все популярнішою для тимчасових туристичних шатрів, палаток і кемпінгів (вузлів комунікативного забезпечення персональних територій)..
Напевно, на сьогодні досить. Нагадаємо лиш загальний принцип: наш біологічний організм розвивався "у теплих морських лагунах" — і морська вода стала його внутрішнім середовищем (всі рідини нашого тіла по сольовому та іонному складу — дуже близькі до морської води). А наш суспільний організм — величезний клітинний організм макромасштабу — розвивається на дні повітряного океану — і логічно, що повітряне середовище при нормальних умовах тиску, температури, вологості, газового складу — стане його "внутрішнім середовищем" — наповнюючи "тургором внутрішніх соків" його клітини і розгалужені провідні шляхи, куди би він не розвивався. Тому наперед варто думати про пневматику і різні повітряні технології і методи формоутворення — з огляду на те, що рано чи пізно вони стануть основними.
Ну і на закуску — про курвиве падло і його вандалізм: засмерджування всіх людських шляхів, зверхнє цинічно-холодне виокремлення курців з оточення, засмічування сміттям, пляшками всієї довколишньої природи — її випалювання, вирубування, викошування до голої землі — вже от на початках весни, як вона тільки починає зеленіти і постачати киснем населені території.. Її тут же косять деренчливими смердючими тріммерами і вважають це потрібною роботою "впорядкування" (=омертвлення) територій.
Психіатри кажуть що є в розвитку людини дві тенденції, два протилежні напрямки: "ерос" — і "танатос": прагнення до любові, розмноження, примноження, процвітання — і прагнення до винищення, виокремлення, омертвлення, смерті (інтерес, що там далі — під пробитим дном, на чому все тримається..). Так от курвидла явно прагнуть до смерті і спихають в бездухі отруйні ями всіх оточуючих. А це — посягання на елементарні права і свободи кожної живої істоти — скочування до первісного права вбивства і катування з позиції хижої підлої сили. І чомусь така позиція для "подавляючої більшості" видається більш правдивою, претендуючою на право панування і керування всим решту, що ще якось пробує жити і розуміти життя по своїй суті і подобі.
