https://kinogo.by/308-teplo-nashih-tel-2013-smotre... — за бєдних скєлєтов замолвітє слово. Сон про кицьку, яка вийшла на осінній вітер і на неї конденсувалася прищава жаба і сиділа давила мріяла про своє, поки котик борсався під нею, потім з котика лишився самий скелет і ще опирався сповзанню в каналізацію..

По пунктах попробуємо якось моралізувати сей фільм і сей сон. Про сон ніби все ясно: люди куривом себе перетворюють в «холоднокровних» земноводних і давлять на психіку своїм ближнім, дітям, співробітникам, сусідам, підлеглим, часом і працедавцям (качають права і надто дорого оцінюють свою роботу — наглу халтуру). З такого гіпнотичного психічного тиску складаються цілі ієрархічні системи, але суть в тому, що з-під нього важко вибратися живим. І релігії своїм наголосом на «смірєніє, самобічєваніє, покаяніє» (биття всохлим кулачком у впалі груди) ще погіршують ситуацію. Хоча якщо зробити наголос на обурення — «и дух его возмутился» (перед творенням чудес), «не мир я вам принёс, но меч» (перед священними битвами) — тоді і з віри можна здобути силу. Головне знати, не проти кого, а за що ти воюєш. І там насправді сказано «Хто не проти нас — той з нами» (така форма притягує нейтральних), а не навпаки. Тобто формулу «Хто не з нами — той проти нас» (така форма винищує нейтральних) придумали перевертні, садюги, вороги людяності, які люблять карати до трьох поколінь (як в пн. кореї) чи проклинати «до сьомого коліна», Тоді як діти за гріхи батьків не відповідають — вони найчастіше самі розвиваються в інший вільний бік, коли психічний тиск прокуреного батька-"рептилоїда" надто сильний.. Психічні травми можуть розтягуватися надовго і коверкати (сплющувати, зминати, знецінювати) все життя.. Тобто будь-яка "вмєняємость" має свою межу пружності — якщо її перейти, якщо людина втрачає внутрішню пружину (опору) агресії і здорової ненависті — тоді вона може перетворитися в півмертве зомбі — ніби добре, ніби мудре, а насправді гавнисте: в нього відсутні власні інтереси і бажання розвитку. Потім ту поламану ненависть (результат фрустрації) якось треба вчитися збирати по крихтах і накопичувати, щоб відновити інтерес до життя, залатати провальні діри в психіці і відновити тягу до прикладних занять, ще й проводити їх періодично, в здоровому ритмі.

Тут проситься вставка про ненависть (зі старого айфона, якщо знайду) — як енергію інь — енергію духу... Нє, здається, старий айфон вже остаточно здох, навіть не блимає, що відчуває зарядку. Йдеться, звичайно, про стриману ненависть — про ту, що Уоррен писав: "Надо делать добро из зла, потому что его больше не из чего делать." Якщо ж ви профі — можете будь-який знак емоцій перетворювати у творчу силу. Ну а її антагоніст — курвиве падло — просто хоче, прагне бути трупом, вбиваючи сигаретою емоції будь-якого знаку. І потім "западає в душу" гнилим осіннім листям всім оточуючим — запам'ятовується навічно, ще й з гіркою приправою — з "жалом жалю", якого не витягнеш. Воно гарпунами вгризається в епітелій на молекулярному рівні і викликає спазми, відрижки, блювотні позиви, болі горла, серця, головні болі і спазми судин — опускає загальний тонус в трупну область — нижче плінтуса.

Виходить такий абсурд: ззовні воно ніби пижиться, надувається проплюснутою бочкою з випнутим підгарлям і потилицею, втопленою в груди, робить грізний вигляд, видає "солідний" прохриплий голос "відавшего віди, прожжонного авторитета", давить на психіку бетонною плитою, — а само сили не має — не має внутрішньо-скелетного, внутрішньо-черепного тиску — того самого здорового тиску емоцій — радості чи ненависті, з якої можна черпати творчу енергію. Курвиве падло в жодній стадії обкуреності не надихає, а навпаки — затягує в свою потенційну (без-енергійну) яму і ще робить тебе винним, зобов'язаним, давить тяжким гіпнозом на якісь "благородні риси", які по умолчанію в тебе мають бути, хоча в самого прокуреного "холоднокровного" (земноводного, рептилоїдного) бидла їх вже давно нема. Іншими словами: курвиве падлдо замість "натхнення" продукує одне "зітхнення" — нудьгу, тюрму і рутину. Як не крути — випливають дуже цікаві закони взаємодоповнення — ними зловживає кожен, хто курить на публіці — позує з сигаретою — перетворює себе в мертвий пустий манекен: вбиває життя всередині скелета і експресію в святая святих — в людській психіці і думках — просто себе "обтяжує", розриває синаптичні зв'язки, опускає на дно з кожною затяжкою тютюнової отрути, — а всіх довколишніх заставляє наповнювати пустишку — вважати своє позуюче трупне падло "солідним", "глибокодумним", "досвідченим", "авторитетним", "обережним-передбачливим", "знаючим всю підноготну", "вдаль-смотрящим", ну і ще купа позитивних епітетів, образів, смислів, якими змушує (насильно!) наповнювати свій манекен і які просто доїть з оточуючих, заставляє себе запам'ятовувати, вбирає в себе, як губка, енергію людської уваги, людського співчуття — і потім випускає її на пси — струшує в "хвилі фальші" — у ті самі "фей-файси", що їх добиваються витрусити скажені пси, пранки і різні не врівноважені (не стримані) нервові придурки, які люблять демонструвати свої нерви і вподобання на публіку.. Хоча вони менш шкідливі, ніж опущене, вдавлене отрутою в душу мовчазне (стерпле) курвиве падло.

Не знаю, чи вам ті образи поможуть усвідомити весь "подвох", обман, всю фальш, яку в нас якось традиційно прийнято прощати і допускати в обкурених суспільних відносинах, хоча суспільству від таких допущень стає дуже і дуже тяжко.

А чисто абстракто — варто зрозуміти, що той внутрішньо-кістковий тиск просто мусить бути — тоді ти жива людина. І, в принципі, кожен сам знає, як його підтримувати ("щоб всередині було більше, ніж назовні") і що для нього "хорошо", а що "плохо". Тобто є деякі короткочасні швидкі задоволення, які потім мають довге і неприємне "послєвкусіє" і — позбавляють людину сили. Навіть у стародавні часи щось таке дозволялося — допускалися до вживання якісь сильно діючі наркотики — ти мав право їх придбати і вживати — за умови, що маєш вдома запас їжі і питва на кілька років. Тобто "кожен має право здихати, як хоче", але не має права виносити своє зів'яле тіло, образ свого здихання — на публіку — витягувати з дому свій обездуховлений, обезсилений, безвольний вичавлений скелет напоказ — бо таке вже карається. Бо будь-яке співчуття має свою межу. І якщо тобі десь на вулиці починають співчувати такі самі безсилі скелети — пропащі алкоголіки, наркомани, курвидла зі стажем — вважай, що ти влип. Вони тебе своїм гнилим співчуттям ще глибше і швидше затягнуть на дно.

Ну і хороша мораль в тому фільмі — що любов рятує, любов витягує, любов може опущеного трупа перетворити в людину — перш за все тим, що вона дає животворящий енергообмін, лікує душу на дуже глибокому рівні — коли серце оживає, мозок відновлюється, появляється бажання експресії, руху, підтримання розмов, вираження почуттів і думок, і задерев'яніле холодне тіло розливається теплом..

Ну але я і таке щось спостерігав, що дєвочки люблять трупів. Тобто вони терплять курвидел-зомбі, можуть тримати вдома зіграні тощі скелети, в яких тільки очі світяться і ще хуй стоїть. І недолюблюють чоловіків, які мають свій дух (свій інь) і бережуть його, як зіницю ока, — від непродуктивник витрат і безрезультатних вивержень (якщо не в секс через ґумочку, то в надто емоційні розмови — коли "сперма в голову вдарила" — хоча насправді це непоганий напрям — і чоловік починає довго і нудно пояснювати свою точку зору і свої особливі відчуття, які можуть відрізнятися від жіночих і "загальноприйнятих по умолчанію". Наприклад, якщо для всіх це трикляте куриво — "розслабуха", то чого для тебе має бути "напряг"? Ти що: вважаєш себе наймудрішим і найсправедливішим?). Такі докази або взагалі блокуються "тверезо мислячими жінками", або приймаються не їх розумом, не уявою, а якось амбіціями, гонорами — і караються відгородженням — відторгненням всього чужого і незрозумілого. (Для дєвочок краще домашній "вихований" труп в загальноприйнятих рамках, аніж вчений талановитий мудрий чоловік — але "зі своїми проблемами". Вони його почнуть "вставляти в рамки", їм це не вдасться — і по всьому.) Ну і дається взнаки ще той факт, що власний інь (дух) чоловіка — як певна жіноча риса — відштовхує природний інь жінки. А з другого боку жити чоловікові без нього — ризиковано, бо залишаючись без жіночої підтримки (в контрфорсних чи як там ... "форсмажорних" обставинах) він може захворіти, впасти на дно і померти, якщо не має власної духовної опори, а повністю експлуатує підйомний жіночий дух.

Любов дівчаток до трупиків, які вміють пристосовуватися і радо займати підлегле положення, чимось схожа до продовження забав з ляльками. Лялька ж бо зовсім мертва — а дитина з нею бавиться, її вдягає, закутує, вкладає спатки, тягає всюди з собою,.. — анімує, оживотворює своєю енергією уваги. Так само можна бавитися і з випорожненим, вихолощеним трупиком, якщо він ще має силу валандатися там, де дівчаткам цікаво, і виконувати їхні побажання. А якщо ж чоловік починає відстоювати якусь свою позицію, свої смаки-уподобання, а ще боронь боже навантажувати жіночий мозок якимись науками, вважаючи, що всюди потрібно вносити ясність і глибше розуміння ситуації, — то він скоріше всього буде виглядати занудою. І повторами таких пояснень-розтлумачень, екскурсів у мікроструктуру "вчений мудрагель" швидше за все буде викликати відторгнення — його викинуть разом зі сміттям, бо жінкам потрібне інтуїтивне взаєморозуміння без пояснень. Навіть кіношні фрази "ти мене любиш?", "а як ти мене любиш?", "а за що ти мене любиш?", "а ти мене перестанеш любити, коли я буду стара і немічна?" — часом в реальності бувають зайвими.. ("Раз сказав, що люблю, — і досить". "А зараз я що роблю?"..)

Ну і раз тут тема про скелетів — ще дві сентенції: нам насправді буває цікаво і закохано-захоплююче з людьми, які мають внутрішній світ, мають уяву, при тому ще й високочастотну барвисту, імпровізуючу уяву, де може швидко мінятися калейдоскоп образів і асоціацій, і вони кожного разу свіжі, — значить там все в порядку: любов бурлить — і творча сила вирує. Залишається тільки спрямувати її в ділове грошове русло, щоб життя було всім забезпечене і діти були ситі і задоволені. Друга сентенція — про "блажених йогів, які вміють дихати своїми кістками". Тут теж йдеться про "тиск всередині кісток", вміння його відчувати і керувати ним. Якщо він нормальний, достатній, то і сни сняться цікаві, і робота рухається швидко і продуктивно, і відносини з людьми нормальні, і життя повноцінне-повнокровне, поступово піднімається на вищі платформи достатку і доброї віддачі від продуктивних творчих справ. Елементарно: ти займаєшся тим, що любиш,- і воно тобі приносить все решту: і любов, і успіх, і дітей, і щастя в сім'ї і повагу серед людей, і положення в соціумі. Ну і відповідно, кожен може проконтролювати ті речі, які його відкочують чи зіштовхують назад — у прірву відчаю, невдач, стресових станів, дурних ситуацій і зустрічей з небезпечними людьми. Тут працюють закони карми: за кожен добрий вчинок карма покращується, за кожен злий — погіршується. Інакше не буває.

Ну і ще: не плутати йогівський "тиск всередині кісток", вміння його регулювати — з елементарною гіпертонією. Є всякі йогівські і просто спортивні вправи — як стояння на голові, різні динамічні навантаження із звисанням головою вниз, — вони підвищують міцність і пропускну здатність судин головного мозку — відтак знімають головні болі та інші мало комфортні стани. А гіпертонія і пов'язані з нею неконтрольовані порушення автономних процесів виникають навпаки через нехтування вправами, здоровою їжею і питтям, регулярними силовими навантаженнями, які при різкому підвищенні можуть привести до аварій — крововиливів, закупорок, інфарктів, інсультів. Так що такі дві речі треба розрізняти і тренувати організм на витривалість.

Якщо вам дана якась свобода — використовуйте її по максимуму — досліджуйте її межі і розширюйте їх. Якщо ж у вас страх, що "за все доведеться платити", "за все прийде покарання", "треба жити скромно", "більше мовчати, ніж говорити", "не ділитися ідеями, бо вкрадуть", "не робити добра, коли не просять", — подумайте: може ви просто застрашений тормоз і не живете, а боязливо ницо існуєте. Якщо ж навпаки — "у вас все є , а вам за те нічо не є" (кара чомусь не приходить), — подумайте: може ви просто зайняли вільну лунку — "святе місце порожнім не буває" — і вам належать права піонера-першопрохідця. Тут як з біткойнами: спочатку вони "нікому не потрібні", всі з них насміхаються, а потім раптом починають рости лавиноподібно і цінність зростає по експоненті.. Подумайте з такої точки зору про 2Ж-науку. Зараз вона на першій стадії, але раптом почне бути потрібна — нарешті її почнуть визнавати і чіплятися за неї, як за рятівну соломинку. Тут краще бути першими з адептів-апостолів — можливо, вас хвиля "лікованія і восторга" занесе дуже високо. Ще навіть музики такої не було, що наростає хвилями — і ніщо її не спиняє.