Митєва реакція «нового Беркута» і «нової преси» на образу Сівохо ("штовханину з молодиками" — насправді ветеранами АТО) змушує підкреслити і нагадати ще одну штуку з макротехнічного дзену (та і з макробіотичного теж) — про зміну якостей на протилежні із зміною масштабу. Тут вже йдеться не стільки про фізичні явища (як "перетікання" твердих піщинок хвилями барханів, чи навіть "цівкою" піщаного годинника — дрібні тверді частки поводяться у вищому масштабі, як текуча рідина), скільки про темпераменти — частоти людських характерів. Виглядає так, що росію населяють досить тягучі "лабільні" індивіди — низькочастотні в'язкі характери, повні достоїнства і зверхньої пихи ("Ты — меня — уважжаешь??!!") — і тим не менше в масі своїй вони здатні на досить швидкі авантюри і западляни; українці ж — народ досить темпераментний, кожен індивід — цілий світ: своя доля, своя історія, своя наука, свої життєві вимоги і правила (з нервами і доказами, якщо щось не так), але в сумі своїй — досить не керована "незалежна, самостійна" маса, яка любить кричати "Ганьба! — Геть!".. Ну і "пес, який гавкає, звісно, не кусає", поки його самого добре не "дістануть" і не рознервують. І то — він ще в гніві здатний передбачати весь ланцюг наслідків кожного мстивого кроку.. І ще має якусь надію на "міжнародне співтовариство", до якого можна звернутися по допомогу і справедливий суд зі своїми "священними правдами". Тобто кожен зокрема — твердий дзвінкий темпераментний янь, але разом такі яні дають не керовану або погано керовану масу (незалежних "господарів на своїй землі"). Бо тут головний активізуючий фактор — власна ініціатива, а не приказ, страх, сила "ієрархії соподчінєнія", як в москалів чи в інших завойовників.
Можна привести ще приклади (про розпалювання ворожнечі тиском на "жаль" — брехнями про вбитих матерів і дітей, розіп'ятих хлопчиків, покалічених "нємощних старіков" — а такі жалі більше діють на самозамкнутих ортодоксальних міщан, яким можна будь-яку лапшу на вуха вішати, більш-менш схожу на правду, — про всякі інші страхи десь там далеко і не з нами..) — як повільні лабільні "авторитетні" ортодокси чинять вплив на масову свідомість, а нервових борців за свободу (кожен з них — герой) саджає по тюрмах продажна влада, схильна захищати тих самих хворих-немічних недалеких міщан, яким все набридло і вони хочуть спокою і миру шляхом договорняків і поступок, а не переможної війни — бо за тобою "правда й сила і воля святая".. Тобто з "твердих індивідумів" маємо на вищому масштабі "людське море" — і нічого діючого спільно, цілеспрямовано, як єдина пробивна сила..
