Ви знаєте, курвивих «ублюдків» ніяк не вдається обминути. Який би не був свіжий сонячний день, який би не був піднесений настрій, які би плани не роїлися в голові, як би не старався їх обминати з підвітряного боку — все одно: за ними залишається гнітючий курвивий шлейф — і навіть ніс не чує, а горло зразу реагує «сливкою», кляпом, так ніби тобі хтось там палець вставив (або ще гірше: липкого хуя в горло) — і так тримає. І воно не разсмоктується, а сидить там шкарубким руберойдом годинами — і його не викашляєш і не виригаєш, і навіть з кишкорвотним кашлем не виблюєш. Воно як анкерами влазить в епітелій горла і там болить. Навіть найменша порція смороду — якщо не болить, то просто заважає спазмом, гливкою сливкою прокляття. Отому вони «ублюдки» — так влазять в душу і тягнуть за горло вниз, що їх навіть не виблюєш. Бо кожне димляче тютюном — падло, яке вбиває і власний дух, і дух всіх оточуючих, хто проходить і вдихає курвивий шлейф. Люди просто «не звертають уваги», але тим не менше — я чую кашель з різних боків, коли таке падло-бидло, опущене чмо, гнилий виродок, вилупок без душі, з отруєною серединою заходить в автобус, в вагон електрички чи в будь-яке людне приміщення. Люди не розуміють тої гидоти, яку несе куриво і тої трагедії винищення цілих прокурених народів: індіанців, циганів, всяких там кочівників, у яких куриво — вбивство душі і позування на публіку зі своєю потенціальною ямою — магічною смолистою вагою і повільними заторможеними ритмами — возведено в культ і в традицію. Вони неминуче винищуються. Бо є люди більш чутливі і більш цивілізовані, яким така побутова і бандюківська гавниста магія вже дуже глибоко поперек горла і поперек всіх планів, якими людинолюбними і прогресивними вони б не були — вони всі винищуються курвивим бидлом ще в зародку. Курвиве падло по них проходиться, як катком по яйцях, як гарячою праскою по траві — і в результаті винищує і культуру, і всі досягнення, і всю зелену природу, і всі ліси, і всю атмосферу і водяну оболонку планети. Не треба шукати ворогів далеко. Ворог — бидло з сигаретою, яке само тягне отруйного кола на свою гавнисту червиву душу і хоче добути з того смороду якесь вивищення над іншими, якусь повагу, увагу, якесь виокремлення своєї пихи.. А воно просто мертве — з отруєною душею. І та мертвота рано чи пізно вилазить війнами, старими ретро-повторами тих самих маразмів, що повторювалися вже тисячі разів в людській історії, а для особливо чутливих закінчується психічними хворобами і суїцидами. Воно ніби «взиває до співчуття» — але в той же час підло отруює твої власні плани, ритми, настрої, всипає тобі самому піску в легені і проклятої гидоти, бруду і ненависті в пам'ять. Ненависть, в принципі, дає енергію упирам — і тим вони живуть. А «полюбити», «прийняти» таке бидло з демонстративною отруйною соскою в писку — значить самому здохнути — знизити свій рівень, свій заряд енергії, тонусу, заряд знань, пам'яті — до рівня тюремно-могильного гнітючого бидла.
P.S. Там поруч два речення з «вони винищуються». У першому — «вони неминуче винищуються» — про прокурені народи, у яких куриво возведено у «споконвічну традицію». В наступному — «вони всі винищуються» — про плани в головах талановитих людей, яким не дано здійснитися через постійну нав'язливу гнітючу присутність курвивого падла.
