Що вам ще написати цікавого..
Мене дивує, що в житті, в природі (особливо в соціумі) є багато процесів, які працюють врознос — за принципом «позитивного зворотнього зв'язку» — самі себе доводять до резонансів і руйнацій.. І, тим не менше, якось воно купи тримається і продовжує існувати. Навіть в Біблії така тенденція підмічена: «Хто має — тому ще додасться, хто не має — від того ще відніметься».. Тобто багаті стають ще багатшими (мають азарт до заробляння грошей), бідні стають ще біднішими — мають якісь інші стимули до виживання: «Кров з носа» мусять зробити і те, і те, і те, і якось роблять все необхідне і з горем пополам тримаються на плаву.. А суспільство дальше розшаровується, інкапсулюється, загортається в якісь айсберги, платформи, місцеві райочки, куди пускають тільки «своїх», і навіть не дуже переживають, коли хтось випадає за борт.. Як ті водомірки над шлюзом — вони собі бавляться на краю прірви — вода потихеньку відносить їх до водоспаду, а вони потихеньку відбігають від нього, але раз по раз якась крайня водомірка «зазівається», задивиться на інших — і злітає вниз в прірву.. Чи там її перемелює, руки-ноги обламує і вона перетворюється в риб'ячий корм, чи може природа передбачає такі падіння без обломів — може вона якось «згруповується» в ґульку, як стрибун з трампліна. Ніхто того не знає, не бачть, не досліджує.. Хтось розповідав, що так поводяться і в тусовках «багатеньких буратін»: поки в тебе все класно, поки ти успішний — всі довкола друзяки, а коли в тебе криза — навіть ніхто руки не подасть: борсайся сам — «то твої проблеми». А вже якось виборсаєшся, морду з болота обітреш, — тоді знов всі друзяки.. А нє — то нє: «така твоя доля», як тої водомірки, що безтурботно грається над водоспадом.
Атомна електростанція теж, до речі, на тій грані працює — на гребені «нестійкої рівноваги» між вибухом і затуханням — і вся робота автоматики, живих операторів зводиться до утримання режиму «гребеня» — своєрідний серфінг..
Розглянуті раніше «методи динамізації» — перевертання важким вгору — легким вниз, вибуховим всередину — твердим назовні (не обов'язково бомба — може бути двигун) — теж схожі на «серфінг», але там катастрофічні тенденції проявляються менш різко. Там «система перевертання» — «фліп-флоп» — більше схожа на еліпс — як перевертання риби «пузирем вниз чи пузирем вгору» (хоча для самої риби, особливо для черепахи, воно може бути трагічним),.. або як випападіння з точки балансування рівноваги велосипеда — воно може бути болісним, а може бути простим випереджаючим опусканням на обидві ноги... Тоді як «позитивний зворотній зв'язок» — більш схожий на резонансний пік і частіше закінчується трагедіями руйнацій — як флаттерне розхитування моста від вітру, чи від резонансних коливань маршу «в ногу».. Або як доведення якогось процесу до «точки кипіння» і можливого вибуху, чи навпаки — до точки замерзання і можливого розтріскування... Тобто в одному випадку — просте перевертання «на спину», у другому — «нізвєрженіє в пропасть» — скидання в прірву з усіма можливими наслідками (хоча в релігійних легендах Каїн, скинутий з раю на грішну землю, — тільки вивихнув ногу.. можливо, тоді люди були міцнішими — як «аватари» з добре проармованими кістками і добре прив'язаними нутрощами..?)
Далі — про «тунельний розвиток науки». Наука — як «система пізнання і вдосконалення світу» — розвивається не якимсь широким фронтом, а окремими тунелями, ніби велетенське «яблуко пізнання» прогризається хробаками.. Якщо ви вчасно потрапляєте в офіційні установи і хочете там залишитися аспірантом, науковим працівником, чи навіть лаборантом, — вас вже чекає «проторена колія»: вам підберуть тему, напрямок досліджень — і будете продовжувати рити тунель в напрямку заданому керівником. Ті наукові лабораторії, що більше пов'язані з виробництвом (а не з навчальним процесом) — їх тунелі і напрямки (в яких науковці «довбають сю скалу») є дійсно терміновими і актуальними, бо треба вже зараз (right now) виправляти помилки і слабі місця виробничого процесу і самого виробу. Але разом з ними існують чисто формально на бюджеті «класичні» лабораторії — їх бачимо на жартівливому сайті «Британские учёные доказали» — і там можуть досліджувати, наприклад, вплив хрусту на смакові якості чіпсів, або вплив Дарквейдера на психіку богомола.. Тим не менше, і ті, й інші працюють «тунельним методом»: на повному серйозі ведуть облік, записують дані експериментів, складають таблиці, звіти, виступають на форумах і симпозіумах з близької тематики.. Зрештою, якось впроваджують свої відкриття і досягнення — отримують з них реальну користь..
Але то все скоріше працює десь там, при заводах Маска, де терміново розробляють все ефективніші акумулятори, все чутливіші системи розпізнавання і безпеки, все швидкодійніші «прориви» досягнень штучного інтелекту, все швидші методи риття тунелів — і воно (вся термінова науково-дослідна робота) дає безпосередній економічний, екологічний, охоронний, запобіжний ефект — і вливається у швидкі зміни нових поколінь транспорту, нових серій удосконалених виробів, нових методів формоутворення чи синтезу потрібних складових..
Або навіть працює собі спокійніше у старих класичних лабораторіях, де вчених фінансують традиційно і дозволяють займатися всякими дурницями, які тільки приходять в голову, — бо головний ефект і головні прибутки йдуть не стільки від тих химерних досліджень, скільки від процесу навчання і підготовки нових спеціалістів..
Але от тут.. Навіть не знаю, як вам представити таку «лоскітну тему».. Тут вже нема ні фронту (наукових досліджень — переносу з Мікро в Макро всіх дивовиж, які там вдосконалені і розвинуті самою Природою), ні навіть достойних і цікавих тунелів (наприклад, розвитку пневматики, яка аж проситься, аж пищить по всіх законах еволюції — після закристалізованого «соляного кубізму на пересохлому дні»).. І Ви для них — ніхто (хоч і з повною головою наук, ідей, методик), ви — «людина з вулиці», хоча в душі — чимось схожі до «Знахаря» з польського фільму, де відомий знаменитий професор «загубив пам'ять» і потрапив на виживання в глухі села з патріархальними традиціями, жорсткою ієрархією «підлеглості» і недосягненністю «офіційної влади», яка тут поводить себе зверхньо, пихато і встановлює свої розцінки за сумнівні послуги. А професор, хоч і «загубив своє Я», загубив гонор і висоту становища через пережиті стреси, — відчуває фальш, бачить всі недоробки, умовності відносин, халтури, які собі дозволяє «офіціозна влада», і потихеньку власними силами пробує їх виправити..
Тут трохи інакше.. Тут «професор» не вживається (не втирається) у місцеві відносини, хоча старається «не лізти на рожон», «не робити нічого, про що не просять», — але окрім того має ще й страшну алергію на сигаретний сморід і змушений жити життям водолаза чи монаха (дихати — не дихати, контролювати дихання під час проходження через шлейфи, старатися не дивитися в очі упирам, бо «липкі погляди» з підозрою чи «свойськими натяками» — його вампірять, заставляють себе запам'ятовувати навічно — і тим витісняють власні думки «професора», руйнують його щоденні плани, яких стає все менше..) — і в загальному він не бачить якогось виходу зі свого становища, крім ще глибше заритися в небуття і не мозолити людям очі.. Бо навіть у якихось офіціозних областях, де працюють «справжні професори» (при нормальних професорських «реґаліях» і зарплатах), його чекає безпросвітна нудьга і рутина — через те саме повсюдне куриво при всіх входах і виходах, у будь-яких затишних закутках і внутрішніх двориках, — та сама гнила рутина, той самий сморід, та сама безвихідь гнилого совка, який плавно перейшов у гниле ретро і в імітацію науки..
Все почалося з того, що «наукові сфери» інкапсулювалися, самозамкнулися — і не пустили його всередину. Він просто пішов будувати дахи в Карпатах. А вони тим часом дозволили зруйнувати, розпродати за безцінь всю свою апаратуру, свої досягнення, викинули фахівців (вузьких спеціалістів) на базари і закордони, пустили все на самоокуповування, самовиживання і самоплив — і врешті-решт дожилися до повної імітації, повної фальші, повного заглушування власних «тунелів» — пишно-помийно влилися в просте копіювання «розвинутого Заходу»: бо «там є все», там вже все досліджено і відкрито і продовжує відкриватися страшними темпами — тільки от встигай перекладати англомовні журнали і розбиратися у їхніх новшествах.. У виробництві теж зробили повне варварство: все своє (дорожезні станки, цілком робочі, цілі технологічні лінії) розпродали на металобрухт — натомість закупили «шо-нібудь бліже к тєлу» — готові пивзаводи, макаронні фабрики, — перевезли їх фурами на платформах у нове місце і почали гнати продукцію — тільки встигай розповсюджувати. Бо для чого «винаходити велосипед»(?), якщо можна купити готове — і воно окупиться за пару років і буде приносити чистий прибуток..
Ну і так всякі вдосконалення і ноу-хау (бо ж головастих майстрів тут не бракує) теж «самозамкнулися» в межах гаражів і ремонтних майстерень — і перестали бути надбанням «сучасної науки» і «сучасних технологій», а стали приватною власністю тих, хто ними впритул займається і навіть веде якісь «блоги», бере участь у виставках, різних показових шоу суто для фахівців своєї галузі. Якщо ж у вас нема ні ремонтної майстерні, ні навіть гаража, який би не заважав і не мозолив очі сусідам блиманням зварки, — то ви в повному «прольоті» (у повній жопі). Залишається їхати на край світу і шукати «кращої долі» там, де люди якось з більшою повагою відносяться до власних ідей, наук, концепцій і по мірі можливостей помагають їх втілювати.
Тобто не зважаючи на існування в якомусь паралельномі світі «офіціозної науки» з офіціозними професорами, які проводять цілком легітимне і високооплачуване навчання своїх «спудеїв» (студентів, яких ще можна чимось «напудити», чимось настрашити, здивувати, зацікавити, заохотити — які ще не стали цинічними «реалістами» з холоднокровною сигаретою в писку — повноважними вампірами «енергії Уваги») — не зважаючи на те, що десь щось офіційно існує, фінансується з державного бюджету, отримує якісь «ґранти» від міжнародних організацій «реконструкції і розвитку», — воно, по-перше, на 99% розкрадається (чисто з повідомлень Альтшуллєра — засновника потужної винахідницької школи, який зумів — вже після всіх визнань, випусків численних методичок, підручників, таблиць і розповсюдження своїх методів на світовому рівні, — він зумів «вибити» аж 1% (один відсоток) з того фінансування, яке по всіх параметрах було призначене саме для його напрямку «реконструкції і розвитку»... А по-друге — будь-яке фінансування так і залишається інкапсульованим у своїх тунелях — і туди нічого іншого (чужорідного, з іншими системами цінностей) не вставиш (хоча колись робили вигляд і встановлювали купу приманок для «збирання ідей та інновацій» від різних аматорів) — воно все лишається на рівні красивих лозунгів для підвищення власного престижу і статусу..
Мені за 40 років нічого не вдалося «вибити» для розвитку і розповсюдження 2Ж-науки — величезного відкриття про організацію живих динамічних зв'язків у біологічних і соціологічних організмах (В основі його — закон Природи, закон 2Ж-циклів провідності. Такі закони відкривають раз на 100 років!). А ви — замість розвивати якусь динаміку — замість безпосередньо вживати те, що вже і так лежить у відкритому доступі, — помпуєте «законотворчу базу» під «авторські права» на якісь навіть графічні символи, букви, вензельочки в імені і все тупе статичне «судочинне законодавство», — тупу ретроспективну статику, яка би врегульовувала не напрямки розвитку науки, а лише (при повному її застої і загниванні!) тільки мої претензії на авторське право для самої назви «2Ж-наука», «2Ж-системи», «2Ж-цикли», «закони динамізації», «макротехнічний дзен»,.. — а потім ще роками і десятиліттями тягнула «справу про надання авторських прав», скажімо, не мені, Романіву Івану Володимировичу, який вже десятки років їх розповсюджує під псевдонімом «Іван Тихий» або "Ivano Piano", а якомусь там професору якоїсь там бурси, який вирішив їх вкрасти через кращі зв'язки з «законотворчими органами»..
І тут без матюків не обійтися і без ще глибшого занурення в Ретро, де чорним по білому написано, що «нема пророка у своїй вітчизні», що «сказав старий Сенека: стій, Свине, здалека», де спокон віків насміхалися над «повітряними замками» (повітрям у надувному мішку), над «мислєю по дрєву», де огиду до курива вважають не вимогою здорового розвитку, а проявами слабості, де надвразливість і надчуття можуть зробити з унікальної особистості жертву «буллінга» — «бикування» (знущання) з боку більш тупорилих «нашенських, свойських» типів (дати просратися «ботану»).., де тюремні «норми і правила» вживання окремих слів, виразів, жестів можуть обростати судовими справами і штрафами за «моральну шкоду» в мільйони грошових одиниць, де твої вміння і знання нічого не коштують, а коштує лише гонор «самоподачі»: ким себе проголосиш і будеш роками мозолити тою самоназвою — там тебе і будуть вважати (у звихнутому вивернутому гіпер-артистичному, гіпер-театралізованому обкуреному середовищі «всє сваі — харашо сідім»), — поза суттю — чим ти насправді займаєшся і яку насправді приносиш користь суспільству і людям.. (Я, зрештою, певний час займався настройкою піанін, тому псевдо «Іван Піаніно» — схоже на «Олег Скрипка» — теж має сенс..- принаймі так його розуміє «Ґуґл транслейт»).
Кароч.. Мені з вами не — ці ка во. Навіть якось муторно, бермудно. Якщо ви слів не розумієте — то як ви зрозумієте якусь суть, модель, форму, якийсь рух, означений тими словами..?
Я вже не про фінанси (підтримку штанів) — хоча би про коментарі.. Невже все все так тупо і безвихідно і незрозуміло, що вам теж нема що сказати, заперечити, додати, підтримати, чи хоча би плюнути в бік 2Ж-науки?.. (але якось хоча би не поза спиною, не поза очі, тихенько киваючи пальцем біля виска..)
