Щасливий день, коли вдається зробити хоч маленьку задуману справу — і не зустріти про тому жодного курця. Ніби стіни тюряги тимчасово зняли — розчинили кудись у високе небо. Думаю, армія дронів нам допоможе викорінювати курвивих наркоманів. Щоб не давили так страшно на душу тюрмами старих заяложених асоціацій.

Є країни, де заборонено курити взагалі. Але курвидла наглі — і з фільму про Сінгапур запам'ятав навічно (я їх запам'ятовую навічно, падлюк, і якось буду мстити в іншому житті — не знаю як, але буду точно) — запам'ятав одну нервозну дуру, яка демонстративно йшла з сигаретою по тротуару і демонстративно срала на закон. Її теж знайду, скотину, навіть через епізод відео знайду. Бо на курвивих чорних душах — мільйони вбивств. Вони вбивають там, де не видно, а причинно-наслідкові ниточки тягнуться з «нереального» в «реальне» — і комусь вкорочується життя, псується здоров'я, руйнуються плани, рушаться сім'ї — через курвиве падло. Тож сьогодні я щасливий, що його не побачив і не наковтався кляпів курвивого шлейфу навіть через снігову свіжість (хоч у ній він майже непомітний. В горах відчувався ефект «густого чорного хліба» — там повітря «снігове» — свіже майже цілий рік — і розчиняє отруту. А тутешні кляпи — вже починаючи з «заболочених повітряних низин» Вигоди й Долини (якщо спускатися з гір через Торунський і Вишківський перевали) — вони вже лізуть нагло-мертво-тупо, вниз по стравоходу, обриваючи легені, — як дишло від воза — без жодних «хлібних» запахів і м'якостей — і викликають відрижки і вивороти кишок (якщо вчасно, не дихаючи, в холодному поту не проскочити отруйну траншею), головні і серцеві болі, прокляття і тюремну безвихідь. Тупому отруйному падлу не місце серед людського натовпу. Бо димні смороди отрути над тротуарами зараз зранку настільки густі, що якщо йти навпроти сходу сонця — видно цілі тунелі, як непробивну сизу перину — і люди самі собі роблять таке запапдло, ще й інших в ньому топлять — в сизому гнилому тунелі димної тютюнової отрути. Воно, тупе, не розуміє, що якщо я прошу відійти від зупинки (бо Законом Заборонено Курити на Зупинках Громадського Транспорту — в нормальних країнах за це штрафують — особливо за куриво на перонах і в тамбурах. А тут, бачте, контролери не мають права, бо тяжка процедура дуже: треба міліцію викликати, «понятих», свідків — і влазити в курвиве гівно по самі вуха) — то я прошу відійти не на крок, а на 300 метрів, та ще й у той бік, куди вітер дує. Воно ж велику ласку робить — і то з третього разу, після доброго матюка, — воно відходить на крок(!): от буквально — обійде той самий стовп і впреться об нього з другого боку, задницею до тебе. Хоч йому бери і малюй картину дифузії димів в довколишній простір і картину поводження отруйних помийних молекул в здоровому організмі — як вони його «розслабляють» і кидають на бездиханне дно — «нижче плінтуса», де вже нічого не хочеться робити, навіть дихати і жити не хочеться.

Треба якусь школу організувати — для найтупішого, найбільш впертого трупного падла, — і вчити його там жити заново, з повагою до людей і з плеканням трави, а не з таким плюгавим зверхнім цинічним пофігізмом до всього і до всіх, який вони плекають біля своєї курвивої глисти — білого патичка гнилого тліючого сіна задля придушення дихальної функції — щоб після акту самоотруєння «життя» здавалося тупо складним (як цезорик в цезорику), важким і безпомічним (ієрархічно-дебело-недочекабельно-недосягненним, закашляним і обісраним) і можна було у всьому звинувачувати НЕ себе, гниду падлючу зрадливу курвиву зловіщу трупну підлу і погану, а тих, хто зверху. Карочє, організувати школу для дебілів — школу «плачу і скреготу зубів» ще за життя. Щоб воно тобі потім раєм здавалося, а не туалетною гнилою жижею.

Курвидло край дороги, край любого спостережного пункту, — нагадує такого «сікача», котрий знищує все, що вище його росту, що складніше його розуміння, і навіть те, що і так зрозуміло, але набридло, — «хочєцца чєво-нібудь такова», котре сьогодні ще потішить новизною для лоскотання нервів, а завтра теж набридне.. І вся «режисура життя» покотиться нахуй обтятими головами через неможливість вдовольнити криваві запроси курвивого падла. Ще кіноіндустрія не придумала (і вже не придумає) такого жаховиська, яке могло би на тривалий час напоїти питомою спрагою запити курвивого дебіла ("каво ты хатєл удівіть..??,

засун-режисун

засол-режисол

засуй-режисуй

засос-режисос..")

Або ще курвидло нагадує такого не в міру ретельного рєтівого скрупульозного тупого матроса, що драїть і драїть палубу — і зістригає все, що з неї росте, : там гриби, ялинки, букви, ієрогліфи, закони, притчі, вірші, таньчі — бо не повинно нічого бути в принципі: палуба світу має бути чистою, без жодного наросту. І що би там не просилося на світ божий, тіпа "Вася, дай пожити хоч пару хвилин подихати свіжим повітрям!.. " — Вася каже "нє, вали нахуй в трюм, нє імєєшь права здєся нахуй ошивацца. Здеся Я, Вася, главний — і Я прєдєржу закон чістаты і парядка". І не заспокоїться тупий Вася, доки палубу з його засохлим трупіком не занесе піском.

Ввалили в кімнату "ґости из рассийскіх каллєґ":

- Кто из вас Лёня? — бравые такие гости с бокалами шампанскогоооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо